— З метою транспортування безживних тіл мільйонів людей, на подобу тих, що були виявлені під час незавершеного транспортування, Ваша Святосте.
Чотири директори Гільдії втягнули повітря, і це пролунало трохи голосніше за звичайних вдих.
— Безживних тіл... — повторив Лурдусамі рівним голосом прокурора, який заздалегідь знає, які відповіді він отримає на свої запитання. — Звідки транспортувалися ці тіла, кардинале Дю Нойєр?
— З будь-яких планет, які визначала Opus Dei, Ваша Превелебносте, — відповіла Дю Нойєр. — За п’ять останніх років це були Хеврон, Кум-Ріяд, Фуджі, Невермор, Сьома Дракона, Парваті, Панна Ціндао-Сішуан, Нова Мекка, Мао-4, Іксіон, Території Кільця Ламберта, Гіркота Сібатуту, північна літораль Моря Безкрайого[93], тераформований супутник Малого Ренесанса, Нова Гармонія, Нова Земля та Марс.
«Це все світи, не підпорядковані Паксу, — подумав Кензо Ісозакі. — Або світи, за які Пакс зачепився лише краєчком».
— А яка сумарна кількість тіл, що їх таким чином перевезли ви разом із Opus Dei? — пророкотав Лурдусамі.
— Десь біля семи мільярдів, — відказала стара жінка.
Кензо Ісозакі намагався не втратити рівновагу. Сім мільярдів тіл. Насипний вантажний корабель на подобу «Сайгона Мару» може взяти на борт десь сто тисяч трупів, якщо скласти їх штабелями, наче пиломатеріали. Тоді, щоби перевезти сімдесят мільярдів людських тіл, «Сайгон Мару» мав зробити сімдесят тисяч міжзоряних рейсів. Усі світи, що їх перелічила Дю Нойєр, упродовж останніх чотирьох років раптом закривалися для Торговельної Гільдії. Це пояснювалося торговими чи дипломатичними суперечками з Паксом.
— Це все нехристиянські світи. — Ісозакі збагнув, що він вимовив це вголос. Ще ніколи він не припускався такого порушення дисципліни. Усі чоловіки та жінки, що були в каплиці, повернули до нього голови.
— Нехристиянські світи, — повторив Ісозакі, випускаючи навіть шанобливі звертання. — Або християнські з великим прошарком нехристиян, такі як Марс, чи Фуджі, чи Невермор. «Єдиним серцем» та Opus Dei знищували християн. Але навіщо перевозити їхні тіла? Чому просто не залишити їх зотліти на їхніх планетах, а потім завезти туди колоністів із Пакса?
Папа підняв руку. Ісозакі замовк. Його Святість кивнув кардиналу Лурдусамі.
— Кардинале Дю Нойєр, — промовив Державний секретар, наче Ісозакі нічого не казав, — якою була подальша доля вантажу, який перевозили кораблі?
— Не знаю, Ваша Превелебносте.
Лурдусамі кивнув.
— А під чиєю егідою здійснювався цей проект, кардинале Дю Нойєр?
— Під керівництвом Комісії Миру й Справедливості, Ваша Превелебносте.
Ісозакі смикнув головою, наче від удару. Кардинал щойно поклала відповідальність за ці звірства... за це безпрецедентне масове вбивство... на одну людину. Комісія Миру й Справедливості має одного префекта, одного-єдиного. І це Папа Урбан XVI, у минулому житті Папа Юлій XIV. Ісозакі опустив очі і втупився у черевики людини з перснем рибалки, відчуваючи бажання кинутися до нелюда, спробувати стиснути пальці на кощавій горлянці Папи. Він розумів, що охоронці, які мовчки стовбичили по кутках каплиці, зріжуть його на півдорозі. Але спокуса спробувати була дуже сильною.
— А чи відомо вам, кардинале Дю Нойєр, — продовжив Лурдусамі, наче не відкрилося нічого жахливого, наче нічого невимовного не було вимовлено, — яким чином цих людей... цих нехристиян... було перетворено на безживні тіла?
«Перетворено на безживні тіла! — повторив подумки Ісозакі. Він завжди ненавидів евфемізми. — Вбито... ти, довбаний вилупку!»
— Ні, — відповіла кардинал Дю Нойєр. — Моє завдання як префекта Ради «Єдиним серцем» полягало в тому, щоби забезпечувати Opus Dei транспортом, якого вони потребували для виконання їхніх завдань. Ані місце призначення кораблів, ані те, що відбувається, поки не виникне потреба у моїх вантажних кораблях, мене не стосується... досі не стосувалося.
Ісозакі опустився на кам’яну підлогу одним коліном, але не для того, щоби молитися — його просто не тримали ноги. «Скільки віків ті, хто вчиняє масові вбивства, відповідають так само? Так було в часи Горація Ґленнона-Хайта. Так було в часи Гітлера. Так було завжди».
— Дякую, кардинале Дю Нойєр, — сказав Лурдусамі.
Стара зробила крок назад.
Неймовірно, але Його Святість підвівся зі свого місця, посунув уперед, тихо шаркаючи білими туфлями по кам’яній підлозі. Папа пройшов між усіма присутніми, котрі мовчки дивилися на нього, — повз кардинала Мустафу й отця Фарелла, повз кардинала Лурдусамі та монсеньйора Одді, повз кардинала Дю Нойєр і монсеньйора за її спиною, імені якого Ісозакі не знав, повз опустілі подушки, на яких раніше колінкували офіцери Флоту, повз генерального директора Арона та генерального директора Гай-Модіно, і повз генерального директора Анну Пеллі Коньяні... пройшов до того місця, де стояв, опустившись на коліно, Ісозакі. Той відчував, що його ось-ось знудить, а перед очима його танцювало чорне ряботиння.
Його Святість поклав руку на голову чоловікові, який навіть цієї миті мріяв убити його.
— Встань, сину наш, — проказав убивця мільярдів людей. — Встань і слухай. Ми тобі велимо.
Ісозакі заледве підвівся і так і стояв, хитаючись, наче п’яний. Руки і ноги в нього посмикувалися, так ніби хтось приголомшив його шокером; але він знав, що це власне тіло його зраджує. Наразі він не зміг би вчепитися в горлянку будь-кому. Йому було важко навіть просто триматися на ногах.
Папа Урбан XVI простягнув руку, поклав її на плече Генерального директора Гільдії, допомогаючи йому стояти на ногах.
— Слухай, брате наш во Христі. Слухай. — Його Святість повернувся і нахилив увінчану митрою голову.
Радник Альбедо виступив наперед, підійшовши аж до невисокого підвищення, і почав свою промову.
— ВАША СВЯТОСТЕ, ВАШІ ПРЕВЕЛЕБНОСТІ, ШАНОВНІ високопосадовці, — промовила людина в сірому. Голос у Альбедо був рівний, як і його волосся, як і погляд його сталевих очей, як блискучий шовк його сірого плаща з каптуром.
Кензо Ісозакі затремтів, почувши цей голос. Він не забув пережиті біль і приниження, коли Альбедо перетворив його хрестоформу в горнило болю.
— Будь ласка, скажіть нам, хто ви такий, — пророкотав Лурдусамі найпривітнішим тоном.
«Особистий радник Його Святості Папи Урбана XVI», — був готовий почути Кензо Ісозакі. Сіру присутність Альбедо помічали, про неї перешіптувалися десятиріччями. І завжди саме як про особистого радника Його Святості.
— Я — штучний конструкт, кібрид, створений Штінтами ТехноКорду, — пролунав голос радника Альбедо. — Я репрезентую тут цих Штінтів.
Всі, як один, відступили на крок від Альбедо. Всі, крім Його Святості та кардинала Лурдусамі. Ніхто не прохопився ні словом, ані зітханням, ані вигуком, але в каплиці розлився тваринний запах жаху й відрази, і дух цей не міг би бути сильнішим, навіть якби серед присутніх раптом матеріалізувався Ктир. Папа продовжував міцно стискати плече Кензо Ісозакі, і тому спало на думку, чи не може Його Святість відчути крізь кістки та плоть шалені удари його пульсу.
— Людських істот, яких перевозили з перелічених кардиналом Дю Нойєр світів, привели до... безжиттєвого стану... за допомогою технічних засобів Корду, безпілотного космічного корабля Корду, і зберігаються вони за допомогою технологій Корду, — продовжив Альбедо. — Як доповіла кардинал Дю Нойєр, за останні сім років такій обробці було піддано приблизно сім мільярдів нехристиян. Ще сорок-п’ятдесят мільярдів мають пройти таку обробку впродовж наступних десяти років, стандартних. Настав час пояснити, чим викликаний такий проект, і залучити вас до безпосередньої в ньому участі.
«Мабуть, існує можливість закласти в людський скелет потужну вибухівку на протеїновій основі, таку хитромудру, що навіть швейцарські гвардійці не зможуть її винюхати. На Бога, чому, чому я не зробив цього, коли йшов сюди!» — картав себе Кензо Ісозакі.
Папа відпустив плече Ісозакі та, м’яко ступаючи, попрямував до помосту, торкнувшись мимохідь рукава радника Альбедо.
93
літораль (від