— Ти ж ніби як її ненавидиш, – зауважив Гідеон, – то навіщо викладаєшся?
За бесідами з ним Ніко проводив більшу частину і без того рідкісного сну. Якось він спустився до вечері, і Рейна запитала, чого це він такий млявий ходить. У відповідь Ніко збрехав. Він брехав, і брехав, і брехав так само, як і весь минулий рік, але врешті-решт, не в силах більше обманювати, відкрився.
— Є в мене один знайомий. Друг. Сусід мій. Він мандрує чужими снами.
Якщо не брати до уваги розмови з Парісою, то так відверто про Гідеона Ніко ще ні з ким не розмовляв. Утім, як і слід було очікувати, Рейна відповіла дуже скупо.
— О-о, – протягнула вона, – як цікаво. — І пішла далі.
Позначалося часте зловживання магією, і проявлялося воно навіть уві сні. Атмосфера підсвідомості стерлася, і навмисно залишатися в її межах було дедалі важче. Ніко розривався між потребою в здоровому сні й необхідністю чіплятися за усвідомлені думки, метушачись між своїми іпостасями наяву й у снах. Він відчував, ніби колишеться в якомусь проміжному просторі, готовий умить прокинутися або заснути ще глибше – залежно від того, скільки енергії піде на те, щоб утримати у себе у свідомості Гідеона.
Зате тепер, коли потепліло і дні подовжилися, стало простіше. Незважаючи на постійне зловживання магією, млявої напівдрімоти вистачало. Не виходило впоратися тільки з почуттям провини.
— А це не могла бути Ейліф? – хрипло запитав Ніко, заздалегідь відчуваючи муки совісті.
— Ні, – відповів Гідеон.
— Звідки ти знаєш?
— Знаю, і все тут.
— Але ж це ж могло бути...
— Ні.
— Але...
— Спи, – порадив Гідеон, і Ніко замотав головою, щоб, не дай боже, у просторі його сну не з'явилися якісь льодяники, які танцюють, або овечки.
— Спершу розберуся. Зрозумію, що до чого.
— Що тобі не зрозуміло? У вас є вороги, – нагадав Гідеон. — Ліббі легко могла стати мішенню для інших організацій на кшталт вашої. Ну, або для когось конкретного.
— Вона не заручник, – сказав Ніко, у розпачі ходячи взад-вперед по своїй створеній Товариством клітці. — Я б це відразу зрозумів, просто...
Він зупинився, заморгавши, а потім насупився.
«Інша організація на кшталт вашої».
— Зачекай, – сказав він, і Гідеон відвернувся. — Почекай-почекай...
— Cálmate[26], – не дивлячись на нього, вимовив Гідеон.
— Ще чого, – відрізав Ніко, різко підхоплюючись на ноги. — Давно ти знаєш? І звідки ти це знаєш?
Гідеон подивився на нього крізь дюйми і прути решітки, що розділяють їх, а потім похмуро стиснув зуби, даючи зрозуміти, що Ніко краще не питати.
— Сука. — Ніко в люті затряс головою. — Qué cojones hiciste[27]? Скажи, що ти не знав, – відповів він собі сам, зрозумівши все і даючи волю розчаруванню. — Я на таке пішов, аби втримати її!.. Такі обережності, Гідеоне, а тут... Сука!
— Я не знімав чари для зустрічі з нею, – м'яко заперечив Гідеон. — Чекав тут.
— Боже, – видихнув Ніко і привалився чолом до ґрат. — Гідеон.
Той напружено стискав кулаки.
— Послухай мене, Ніко. — Це було тихе попередження. — Ліббі більше немає. Думаєш, я сидітиму й гадатиму, чи не станеш ти наступним?
Ніко навіть не підняв голови.
— Я погодився зустрітися з матір'ю за умови, що вона точно скаже мені, де ти і чим займаєшся. Про що, до речі, мені слід було здогадатися. Треба було тобі з самого початку мені розповісти, що це не просто...
Ніко здригнувся.
— Стипендія, – не приховуючи неприязні, закінчив Гідеон.
— Гідеон...
— Зрозуміло, був якийсь виверт. Стандартний боржок. У Ейліф для мене робота, як я й думав. — Він помовчав. — Але те, що я нарешті отримав відповідь, того варте.
Ніко заплющив очі, борючись із бажанням своєї іпостасі зі снів полетіти, немов повітряна кулька.
— І що за робота?
— Кажу ж, звичайна.
— Це як? Крадіжка?
Гідеон похитав головою.
— Потрібно декого визволити. За нагороду.
— Визволити звідки? З підсвідомості?
— Взагалі-то з активної свідомості.
Ніко зніяковіло підняв погляд і побачив, що Гідеон дивиться на нього.
— Як таке можливо?
— Тобі справді варто було вибрати більше додаткових предметів, – зітхнувши, промовив Гідеон, але побачивши, як зморщується від роздратування Ніко, знизав плечима. — У розуму є механізми, Нікі, різні рівні, і деякі функції можна замкнути всередині нього або ж не дати певним ділянкам працювати так, як належить.