— Вароно, якого диявола тут діється? – пролунав з коридору голос Ліббі.
— Диявол і прийшов, – озвався Ніко. — Але ти не хвилюйся, я його здихався. — Або скоро здихаюсь, дивлячись наскільки серйозно Ейліф налаштована мститися або який на ній висить обов'язок. Це могло обіцяти проблеми, особливо якщо Ейліф винна нинішньому роботодавцю. На щастя, Гідеона, мабуть, вдасться відвідати уві сні, не сильно його занепокоївши.
— Як скажеш, – відповіла Ліббі і пішла до себе в кімнату.
Ніко швидко налаштував повідомлення Гідеону: «Зустрінемось як завжди?», у відповідь на яке прийшло поспішне: «Все пучком! Спати ляжу рано».
— Що ти зробив? – з ходу спитав Гідеон, щойно Ніко сів, опинившись у клітці охоронних чар у підсвідомості. — Щось цікаве, сподіваюся?
— Тобі що, нудно, Сендмен[13]? – запитав його Ніко, наближаючись до лозин.
Гідеон знизав плечима.
— Мабуть, – сказав він. — Є не так багато книжок, за якими можна заснути.
— А ти перед теликом не стирчи цілими днями, – порадив Ніко. — Вічно ти залітаєш у небезпечні світи, коли переглянеш жорстокого контенту, а стрілець з тебе, вибач, так собі.
Гідеон акторськи зітхнув.
— Вистачить сварити мене, Нікі. Ти ж мені не мати.
Це, зрозуміло, був жарт, але Ніко все ж скривився, а Гідеон, помітивши це, застиг.
— О ні, – промовив він, відразу збліднувши.
Ніко зітхнув.
— Зі мною все добре, Гідеоне. Я впорався, обіцяю…
— Що вона сказала?
— Нічого. Кажу ж, усе…
— Ніколас! – заревів Гідеон. — Що вона сказала?
Жаль, але Ніко ніколи не вмів брехати Гідеону. Проте все інше у нього виходило виключно талановито.
— Нічого особливого, – відповів Ніко. — Ти ніби… потрібний їй для чогось.
— Та знаю, що потрібний, – сказав Гідеон, стомлено чухаючи щоку. — Зрештою я завжди їй навіщось та потрібен. Я вже думав, цього разу вона мені дала спокій, але...
Він замовк, а Ніко знову скривився. От і плакала недомовленість в ім'я дружби.
— Ти, – зрозумів нарешті Гідеон і зло подивився на Ніко. — Ти поставив чари проти неї, а мені не сказав, га?
— Що? Маячня якась, – спокійно промовив Ніко.
— Ти не мав права…
Ніко тут же відкинув всяке (і дуже мляве) вдавання.
— Зрозуміло, це я їх поставив, хто ж...
— …не можна ось так втручатися, нічого не сказавши…
— Я хотів сказати тобі і взагалі вже сказав! Я не винен, що ти не читаєш пункти дрібним шрифтом.
— …останній разу говорю: моя мати – це мої турботи, а не твої…
Ніко у відповідь на це, само собою, розлютився.
— Як ти не зрозумієш! Я хочу вирішувати твої проблеми! – мало не прокричав він, і Гідеон, слава богу, заткнувся. — Твій біль – моя турбота, дурний ти хлищ. Мудак дрібний. — Ніко втомлено помасажував скроні, а Гідеон скривив рота в усмішці і мало не засміявся. — Чого іржеш? Не смій... не дивись на мене, годі. Досить…
— Звідки такі лагідні прізвиська, Нікі?
— Заткнися. Я злий.
— А чому ти злий?
— Тому що ти, схоже, з якоїсь ідіотської причини хочеш сам розібратися з усім…
— …хоча вирішувати все сам ти повинен, так? — Туше. Ось падло.
— Гідеон, твою ж наліво, я багатий і надзвичайно привабливий, – прогарчав Ніко. - Думаєш, у мене є якісь турботи? Ні, я не маю турбот, так що дай мені зайнятися твоїми. Дай добре діло зробити, прошу тебе.
Гідеон закотив очі.
— Ти просто, – зітхаючи, сказав він, – нестерпний.
— А то. Ти зараз надійно прихований від твоєї мами, так що циц. Але вона точно шукає тебе, – визнав Ніко. Власне, про це він і збирався терміново попередити Ґідеона. — Чари ще якийсь час протримаються, але зрештою вона їх зруйнує. Або найме того, хто їх зніме. — На жаль, Ейліф була набагато гірша від звичайного представника виду русалок: головним чином тому, що завела багато друзів на дні, і більшість із них мали безкомпромісний допуск туди, куди багато людей та уряди пускати їх не хотіли б.
— Я міг би тут залишитися, – задумливо промовив Гідеон.
— У царствах сну? — Це допоможе, але лише тимчасово. — У тебе ще є тіло.
— Так.
— Смертне тіло.
— Ну, виглядає воно як смертне тіло, згоден.
— І воно старіє, га?
— Можливо, так, схоже, проте…
— Якось щось придумаємо, – пообіцяв Ніко. — І щодо твого терміну життя, і решти. Чим тебе краще годувати, – поволі став перераховувати він, – куди поставити лоток, як вигулювати… Ну, на кшталт звичайний догляд за гібридними створіннями…
— Хоча все це буде неважливо, якщо мама мене погубить.
Довелося Ніко відійти від лозин і швидко порахувати до трьох, щоб дати розумну відповідь.
13
Він же Пісочна Людина, бог або дух сновидінь у фольклорі Західної Європи та сучасній поп-культурі.