17
Джаспер
Джаспер уже ледь не стрибав за борт, щоб утекти від нудьги. «Іще шість днів». Іще шість днів на човні, — якщо їм пощастить і буде попутний вітер, — і аж потім вони причалять до берега. Західне узбережжя Фієрди було оточене загрозливими скелями й урвистими стрімчаками. Безпечно пристати до берега можна було лише в Дієрнгольмі та Еллінзі. Але оскільки обидві гавані ретельно перевіряли охоронці, їм доведеться проплисти аж до північних китобійних портів. Джаспер таємно сподівався, що на них хоча б нападуть пірати, та корабель був занадто маленьким, щоб перевозити коштовний вантаж. Вони були нічого не вартою мішенню, тож безпечно минали найметушливіші торговельні шляхи Справжнього моря, а над ними майоріли нейтральні керчинські кольори.
Джаспер прокрався палубою, видерся на такелаж і, намагаючись знайти того, хто склав би йому компанію, щоб пограти в карти, чистив зброю. Він сумував за твердою землею, гарним обідом і ще кращим пивом. Сумував за містом. Якби він прагнув тиші та широких просторів, хлопець залишився б у прикордонних землях і став фермером, як сподівався його тато. На кораблі не дуже було чим займатися — можна було розглядати схему Льодового Двору, слухати, як бурчить Матаяс, чи докучати Віланові, котрого будь-якої миті можна було побачити заклопотаним. Хлопчисько намагався відтворити можливий механізм воріт у кільцевій стіні.
Його ескізи справляли на Каза враження.
— Ти мислиш, як зломщик, — хвалив він Вілана.
— Я таким не займаюся.
— Маю на увазі, що ти бачиш простір тривимірним.
— Я не злодюжка, — заперечував Вілан.
Каз нагородив його ледь не жалісливим поглядом.
— Ні, ти всього-на-всього флейтист, який сплутався з кепською компанією.
Джаспер присів біля хлопчика.
— Навчися приймати компліменти. Каз не так часто їх роздає.
— Це не комплімент. У мене з ним немає нічого спільного. Я тут зайвий.
— Не дуже переконливо, як на мене.
— І ти теж зайвий.
— Перепрошую, крамарику?
— Для Казового плану стрілець не знадобиться, тож яке твоє завдання, крім того, щоб плутатися під ногами та смикати всіх?
Джаспер здвигнув плечима.
— Каз мені довіряє.
Вілан пхикнув і взяв ручку.
— Певен?
Хлопець ніяково посунувся. Звичайно, він був упевнений щодо цього. Стрілець витратив чимало часу, угадуючи Казові думки. І якщо йому вдалося заслужити дрібку Казової довіри, чи відмовиться він від неї?
Джаспер притиснув великі пальці до револьверів і мовив:
— Коли почнуть літати кулі, ти зрозумієш, що непогано було б мати мене поруч. Ці твої гарненькі картинки не врятують життя.
— Нам потрібні ці мапи. І якщо ти раптом забув, це моя фотобомба допомогла нам утекти з П’ятої гавані.
Джаспер видихнув:
— Геніальна стратегія.
— Але вона спрацювала, чи не так?
— Ти засліпив і наших хлопців разом із Чорними Вістрями.
— Це був зважений ризик.
— Це було «схрести-свої-пальці-і-сподівайся-на-краще». Повір, я знаю різницю між цими двома поняттями.
— Я щось таке й чув.
— Тобто?
— Тобто кожному відомо, що ти не можеш не втручатися в бійку чи не закладатися, не зважаючи на шанси на успіх.
Хлопець покосився на вітрила.
— Якби тобі довелося народитися без жодних привілеїв, ти навчився б хапатися за шанси.
— Я так і народився. — Вілан зупинився й відклав ручку. — Чому ти гадаєш, ніби знаєш про мене все?
— Я знаю до біса багато, крамарику.
— Що ж, тобі пощастило. Бо мені здається, що я ніколи не знатиму достатньо.
— Про що?
— Про що завгодно, — пробурмотів Ван Ек.
Наскільки він міг судити, Джаспер був заінтригований.
— Наприклад? — наполягав стрілець.
— Гаразд, наприклад, ота зброя, — хлопчик показав на Джасперові револьвери. — У них незвичайний запалювальний механізм, правда ж? Якби я міг подивитися на них ближче…
— Навіть не мрій про це.
Вілан стенув плечима.
— А як щодо крижаного рову? — вів він далі, постукуючи по мапі Льодового Двору. — Матаяс казав, що рів не застигає весь, це лише слизький шар криги завтовшки з облатку на холодній воді. Він відкритий для спостереження вартових і абсолютно неприступний.
— А що з ним?
— Звідки береться вся та вода? Двір розташовується на пагорбі, то де ж водоносний горизонт[4] чи акведук, щоб підняти її нагору?
4
Водоносний горизонт — водопроникний шар гірської породи, що вміщує воду та залягає над водонепроникним пластом.