— Ви насправді повертаєте книжки?
— Так.
— Отже, ви все з них запам’ятовуєте?
— Все важливе.
— Отже, ви запам’ятаєте, що важливо не дражнити інспектора Попіля. Якщо його не провокувати, він для вас безпечний. І для мене.
Вона одяглася в невдоволення, мов у зимове кімоно. Маючи таке перед очима, хіба я можу заборонити собі думати про неї в лазні, давно-давно це було в шато, про її обличчя й груди, мов квіти на воді? Наче рожево-кремові лілії на поверхні замкового рову? Хіба я можу? Ні, не можу.
Він вийшов у ніч і спершу ступав непевно, але потім вислизнув із вузьких вуличок кварталу Маре на міст Луї Філіпа, де під ним полинула Сена, а згори його торкнувся місяць.
Якщо дивитися на Нотр-Дам зі східного боку, він скидається на величезного павука з лапами-контрфорсами й круглими очима-вікнами. Ганнібал уявляв собі, як кам’яний храм сновигає вкритим темрявою містом, уловивши пізній поїзд за вокзалом д’Орсе,[88] ласує ним, мов черв’яком, а ще краще — хапає кігтями поживного інспектора, коли той виходить зі своєї контори на набережній Орфевр.
Пішохідним мостом він дістався до острова Сіте й обійшов Нотр-Дам. Із собору долинали звуки хорової репетиції. Ганнібал затримався перед центральним порталом, розглядаючи фронтальний рельєф останнього суду й деталі склепінь над дверима. Він вагався, чи варто поповнювати ними колекцію палацу своєї пам’яті, щоб зафіксувати образ комплексної диссекції горла. На верхній перемичці Святий Михаїл тримав чаші терезів, ніби особисто керував автопсією.[89] Терези Святого Михаїла нагадували під’язикову кістку, святі вгорі — сосочкоподібні відростки. Перемичка, по якій гнали грішників у кайданах, скидалася на ключицю, ряд арок — на багатошарову структуру горла, а все разом вкладалося в легкий для запам’ятовування катехізис: sternohyoid, omohyoid, thyrohyoid/juuugular.Amen.
Hi, це не воно. Проблема в освітленні. Експонати в палаці пам’яті мусять бути яскраво освітленими, не затісно розташованими. Монотонний колір брудного каміння теж не годиться. Одного разу Ганнібал провалив тест, бо його відповідь на питання була непевною через те, що зберігалася в пам’яті на темному фоні. Призначена на наступний тиждень комплексна диссекція шийного трикутника потребує яскравих, гарно викладених експонатів.
Із храму потягнулася вервечка останніх хористів, кожен ніс свої шати перекинутими через руку. Ганнібал зайшов у темний Нотр-Дам. Там не було світла, окрім як від офірних свічок. Ганнібал наблизився до мармурової статуї Жанни д’Арк біля південного порталу. Яруси свічок перед нею мерехтіли на протязі, котрим тягнуло з-під дверей. Ганнібал притулився спиною до темної колони й крізь язички полум’я задивився в обличчя діви. Палаючий одяг матері. Червоні пломінці відбивалися в його очах.
Світло свічок грало на обличчі Святої Жанни, надаючи йому несподіваних виразів, випадкових, мов мелодія дзвоників на вільному вітерці. Спогади, спогади… Ганнібал подумав, чи зі своїм досвідом Св. Жанна воліла б іншої згадки про себе, як не через вогонь. Він знав, що його мати воліла б.
Почулися кроки церковного сторожа, спершу наблизилося дзеленькання його ключів, відбиваючись від ближніх стін і високої стелі, звук його ходи двоївся, темна височінь відгукувалася на кроки долі.
Спершу він помітив очі Ганнібала, що світилися червоним у сяйві свічок, і древній жах заворушився в ньому. Шия в сторожа оніміла, він перехрестився рукою з ключами. Ах, та це всього лише людина, до того ж молода. Сторож змахнув ключами перед Ганнібалом, мов кадилом.
— Вже час, — проголосив він, кивнувши головою.
— Так, вже час, і час цей минулий, — погодився Ганнібал і вийшов крізь бічні двері у ніч.
35
На той бік Сени через місточок Дубле, потім вуличкою Бушері, де з підвального джаз-клубу чується сміх і звуки саксофона. Двоє курять під аркою, подих кайфу долітає від них. Дівчина навшпиньках тягнеться поцілувати хлопця в щоку, Ганнібал відчуває її поцілунок, ніби на своєму обличчі. Осколки вуличної музики мішаються з музикою, що звучить у його голові, додають темпу, ритму, пульсу.
По вулиці Данте, потім перетнути широкий бульвар Сен-Жермен, відчуваючи місячне світло потилицею, далі поза музеєм Клюні[90] на вулицю Еколь Медесин, а там і нічний вхід, над яким горить тьмяна лампочка. Ганнібал відімкнув замок і ввійшов у медичну школу.
Сам-один у будинку, він перевдягся у білий халат і перечитав список завдань. Його ментором і науковим керівником був професор Дюма, талановитий анатом, котрий, замість того щоб заробляти собі на життя практикою, кохався у викладанні. Дюма був метким академістом, але не мав необхідної хірургу зухвалості. Він вимагав, щоб кожен студент писав листа анонімному трупові, котрого буде розтинати, дякуючи цьому донору за привілей вивчення саме його чи її тіла, включно з запевненнями в тому, що до тіла буде явлено повагу, воно буде завжди прикрите в ті моменти, коли не вивчається.
88
Д’Орсе — побудований у 1900 р. на березі Сени вокзал, у 1986 р. його було перероблено на музей імпресіоністів.
90
Національний музей середньовіччя, відкритий 1843 р. у колишній резиденції абатів Клюні.