До записки професор додав вирізку з газети, у якій повідомлялося про вирок Фера і деякі подробиці про нього самого: Фера з Ліона, незначний функціонер режиму Віші, не відзначався тісною співпрацею з окупантами, але пізніше був заарештований німцями за те, що підробляв і продавав талони на харчі. Після війни був звинувачений у співучасті У воєнних злочинах, але виправданий через нестачу свідчень. Тепер французький суд оголосив йому вирок за вбивство з приватних причин двох жінок у 1949 й 1950 роках. Протягом найближчих трьох днів його мають стратити.
В’язниця Санте розташована у чотирнадцятому окрузі, недалеко від медичної школи. За чверть години Ганнібал був уже там.
У дворі робітники міняли труби дренажної системи — там, де з 1939 року, після скасування публічних страт, відрубували голови гільйотиною. Охоронці біля воріт знали Ганнібала в обличчя, тож вони одразу його впустили. Роблячи запис у книзі відвідувачів, він помітив угорі сторінки прізвище інспектора Попіля.
З великої бічної кімнати у центральному коридорі чулося постукування. Проходячи повз прочинені двері, Ганнібал побачив знайоме обличчя. Державний кат Анатоль Турно, знаний як Мсьє де Парі, особисто привіз гільйотину з її гаража на вулиці Томб-Ісвар[93] і тепер встановлював її в тюремному приміщенні. Він мастив коліщатка мутона,[94] щоб на них легко з’їхало лезо.
Мсьє де Парі був перфекціоністом. З делікатності він завжди тримав накритою верхню частину своєї машини, щоб його пацієнт не міг бачити леза.
Луї Фера утримувався на другому поверсі першого корпусу Санте в камері смертників, відділеній від інших камер коридором. Гудіння перевантаженої в’язнями тюрми долинало до його камери хвилями зойків, мурмотіння й вигуків, посеред яких він добре чув гепання кувалди Мсьє де Парі, котрий на нижньому поверсі продовжував процес зборки.
Луї Фера був миршавим темноволосим чоловічком зі свіжо виголеною шиєю й потилицею. На тімені в нього залишили довгий чуб, асистенту Мсьє де Парі зручніше буде вхопити Фера за волосся, ніж за його маленькі вушка.
Фера сидів на тапчані у кальсонах, мацаючи великим і вказівним пальцями хрестика, що на ланцюжку звисав із його шиї. Свої штани й сорочку він акуратно виклав на стільці так, ніби там хтось щойно сидів і раптом десь випарувався з одежі. Черевики стояли точно під манжетами штанів. Одяг лежав на стільці в анатомічно достовірній позі. Поява Ганнібала не змусила Фера підняти очі.
— Доброго дня, мсьє Луї Фера, — привітався Ганнібал.
— Мсьє Фера вийшов, я тут замість нього, — озвався Фера. — Що вам треба?
Ганнібал, не повертаючи голови, покосився в бік одягу.
— Я хотів попросити, щоб він пожертвував своє тіло медичній школі, на благо науки. З ним поводитимуться шанобливо.
— Ви заберете його тіло куди захочете. Потягнете будь-куди.
— Я не маю права і не зробив би цього, навіть якби мав, я не можу забрати тіло без його дозволу. Тим паче кудись потягти.
— Ага, ось і мій клієнт, — промовив Фера.
Він одвернувся від Ганнібала і почав тихо радитися з одягом, мов той тільки-но зайшов до камери і всівся на стілець. Фера обернувся до ґрат.
— Він хоче знати, у чім його вигода, щоб віддавати вам тіло.
— П’ятнадцять тисяч франків його родичам.
Фера обернувся до одягу, а потім знов до Ганнібала.
— Мсьє Фера каже: «Нахер тих родичів, хай вони простягнуть руку, а я в неї насеру!» — Фера притишив голос: — Пробачте йому, він роздратований, але серйозність питання вимагає від мене точної цитати.
— Я цілком вас розумію, — сказав Ганнібал. — А як ви вважаєте, чи він не міг би переказати свій гонорар на щось, що могло б роздратувати його родичів, можливо, це принесе йому задоволення, мсьє..?
— Можете звати мене Луї — у нас із Фера однакові імена. Ні. Я вважаю його дуже впертим. Мсьє Фера живе дещо відстороненим від себе життям. Він каже, що має дуже незначний вплив сам на себе.
— Розумію, він не самотній у цьому сенсі.
— Мені важко повірити, ніби ви щось розумієте, ви самі не більше, як дитя… тобто школяр.
— Але ви можете мені допомогти. Кожен студент школи медицини пише приватного листа подяки донору, з котрим він матиме справу. Знаючи так добре мсьє Фера, ви могли б допомогти мені скласти подячного листа. Просто на випадок того, що він погодиться на пропозицію.
Фера потер лоба. У нього виявилися зайві кісточки на пальцях — видно, колись вони були поламані, а потім неправильно зрослися.
93
Tombe-Issoire («Могила Ісвара») — середньовічна вуличка, де начебто було поховано вбитого лицарем Гійомом Оранзьким вождя саксів, велетня Ісвара (Ізоре).
94
Mouton («баран») — металева пластина вагою 30 кг, до низу якої прикручено ніж гільйотини.