Ганнібал із леді Мурасакі затрималися біля них.
— Такі крихітні, такі гарні, — промовила вона, ще відчуваючи сп’яніння від поїздки.
Ганнібал притулився лобом до клітки. Голови крихітних пташок повернулися, розглядаючи його, кожна одним оком. Їхні пісні звучали балтійським діалектом, який він чув у рідних лісах.
— Вони — зовсім як ми. Вони чують запах тих із них, кого вже смажать на кухні, але все-таки співають. Ходімо.
Більшість столів на терасі були зайняті, за ними ласували першим сніданком селяни й міщани в недільному одязі. Офіціант показав їм вільні місця.
За сусіднім столом гурт чоловіків замовив собі вівсянок. Коли їм принесли маленьких смажених пташок, вони нахилися впритул до тарілок, накривши собі голови серветками, щоб вдихнути весь аромат.
До Ганнібала долетів запах вина, що його розливали за сусіднім столом, і краще б те вино взагалі не відкорковували. Проте він без емоцій дивився на те, як його безтурботно п’ють.
— Чи не бажаєте вершкового морозива?
— Із задоволенням.
Ганнібал зайшов у приміщення ресторану. Затримався біля чорної дошки з написаним крейдою меню, хоча насправді читав ліцензію, вивішену над касовим апаратом.
На дверях у коридорі був напис «privé».[123] Двері були не замкнуті. Ганнібал їх прочинив і спустився сходами у підвал. Побачив там американську посудомийну машину в напіврозкритій коробці. Нахилився, шукаючи адресу постачальника.
Геркуль, помічник ресторатора, зійшов сходами з корзиною брудних серветок у руках:
— Що ви тут робите, тут службове приміщення.
Ганнібал обернувся і заговорив англійською:
— Ну, а тоді де воно? На дверях написано privy, чи не так? Я спустився сюди, а тут якийсь підвал, і все. Чоловіче, де нужник, пісуар, туалет, де він? Говори англійською. Ти розумієш слово «клозет»? Кажи мені швидко, я ледве тримаюся.
— Privé, privé! — Геркуль жестами позвав його нагору. Toilette! — махнув рукою у потрібному Ганнібалові напрямку.
До столу він повернувся, якраз коли принесли морозиво.
— Кольнас тепер має прізвище Клебер. Так написано на ліцензії. Мсьє Клебер живе на вулиці Жульяни. О, перепрошую.
На терасі з’явився Петрас Кольнас із родиною, всі святково одягнені для візиту до церкви.
Розмови навкруг Ганнібала сплелися в один безтямний звук, він задивився на Кольнаса, і темні мушки зароїлися перед його очима.
На Кольнасі був новий костюм із чорнильно-чорного сукна, значок Ротарі-клубу[124] блищав у нього на лацкані. Його красиві жінка й діти мали німецький тип зовнішності. Коротке руде волосся на голові й бакенбарди на обличчі Кольнаса блищали на сонці, мов кабаняча щетина. Кольнас підійшов до каси. Посадовив на високий стілець сина.
— «Кольнас Процвітаючий», — промовив Ганнібал. — Ресторатор. Гурман. Зайшов по дорозі до церкви перевірити монетний ящик. Який він охайний.
Старший офіціант узяв бухгалтерську книгу, що лежала поряд із телефоном, і розкрив її перед Кольнасом, щоб той міг перевірити рахунки.
— Згадайте про нас у ваших молитвах, мсьє, — попросив метрдотель.
Кольнас кивнув. Прикриваючись своїм дебелим корпусом від очей клієнтів, він витяг з-за пояса револьвер «вебблі» і поклав його на прикриту фіранкою поличку під касою, потім поправив на собі жилет. З касового ящика він вибрав кілька блискучих монет і витер їх своїм носовиком. Одну вручив хлопчику на барному стільці:
— Сховай до кишені, пожертвуєш у церкві.
Нахилився і подав другу монету малій:
— Це твоя пожертва, донечко. Не клади її до рота. Зараз же сховай до кишені!
Хтось із пияків за стійкою махав Кольнасу, тут були клієнти, яких йому й самому треба було привітати. Він вчив свого сина, як міцно треба потискати руки. Його донька в гофрованому мережаному капелюшку, в дитячих прикрасах перестала триматися за батькову холошу і кульгала між столами, завсідники їй розчулено посміхалися.
Ганнібал узяв вишеньку із вершечка свого морозива і звісив її з краю столу. Дитина підійшла, простягнула руку, розчепіривши великий і вказівний пальці, ласа вхопити ягідку. Очі Ганнібала іскрилися. Він показав їй кінчик язика, а потім заспівав: «Маленький, тихий, мовчазний стоїть у лісі чоловічок…» — ти знаєш цю пісеньку?
Поки вона жувала вишеньку, Ганнібал нишком вкинув щось до її кишені.
124
Rotary foundation — міжнародний фонд (клуб) ділових людей, що пропагують і дотримуються високих етичних стандартів у бізнесі, громадському й приватному житті.