Цей хлопець убив Дортліха. Мілко згадав, як одного разу Дортліх, прикурюючи цигарку, розкришив собі зуба ломиком, що був захований у нього в рукаві. «Шайсскопф,[129] треба було тобі вибиратись звідти разом з усіма нами», — звернувся він до Дортліха, де б той зараз не був, найпевніше, що в пеклі.
Мілко перейшов через вулицю, несучи чорну драбину та про всяк випадок «пролетарський вузлик» для камуфляжу, і сховався в тіні живоплоту під медичною школою. Поставив ногу на перший щабель і промурмотів: «Нахер хутір». Це була його ритуальна мантра з дванадцяти років, відколи він утік із рідного дому.
Ганнібал завершив сині венозні ін’єкції і на примощеній біля трупа планшетці малював кольоровими олівцями результати своєї роботи, раз по раз позираючи на легеню, законсервовану в банці зі спиртом. Припасовані до етюдника аркуші ледь шерехнули під протягом і заспокоїлися. Ганнібал підняв голову, глянув у коридор, звідки було повіяло, і домалював вену.
Мілко зачинив за собою вікно анатомічного музею, стягнув чоботи і в самих шкарпетках скрадався між скляними шафами. Він проминув ряд травної системи і затримався біля пари величезних ніг із потовщенням стіп. Йому цілком вистачало світла. Не хотілося б стріляти тут, заляпатися в ці гівна, що розтечуться навкруги. Він підняв комір від протягу, що дмухнув йому в спину. Потроху-помалу він вистромляв обличчя в коридор, дивлячись собі поперек перенісся, щоб не стирчало вухо.
У схиленого над аркушем Ганнібала роздулися ніздрі, і лабораторне світло відбилося червоним у його очах.
Дивлячись уздовж коридору з-за одвірка лабораторії, Мілко бачив спину Ганнібала, поки той порався біля трупа з великим барвильним шприцом. Стріляти звідси далекувато, глушник блокує приціл пістолета. Не хотілося б його поранити, щоб потім за ним ганятися, перевертаючи шафи. Хтозна, що тут може вилитися на голову, з цих банок.
Мілко провів короткий сеанс жалості до себе, як воно робиться зазвичай перед тим, як когось убити.
Ганнібал зник із поля зору, і Мілко тепер бачив тільки його руку на планшетці: штрихує, штрихує, злегка щось підтирає.
Раптом Ганнібал поклав перо, вийшов у коридор і ввімкнув світло. Мілко позадкував у музей, потім світло знову вимкнулося. Мілко визирнув з-за одвірка. Ганнібал працював біля накритого простирадлом тіла.
Мілко почув звук пилки. Коли він знову визирнув, Ганнібала видно не було. Знову рисує. Ну й хер з ним. Ввійти туди і застрелити. Сказати, щоб передав вітання Дортліху, коли сам дістанеться до пекла. Довгим коридором він ішов плавними кроками в шкарпетках, безшумний на кам’яній долівці, дивлячись на руку над етюдником. Мілко підняв пістолет і ступив за поріг, побачив руку, що стирчала з рукава, і лабораторний халат, надітий на спинку стільця, — а де ж його тіло!? І Ганнібал підступив ззаду до Мілка і встромив йому збоку в шию голку великого шприца зі спиртом, підхопив, коли в того ноги підкосилися, а очі закотилися, й акуратно опустив на підлогу.
Спершу — важливіше. Ганнібал приставив руку до трупа і пришив її кількома швидкими стібками крізь шкіру.
— Перепрошую, — вибачився перед ним. — Я додам подяку у ваш лист.
Гарячка, кашель, а тепер холод на обличчі — так поверталася до Мілка свідомість, кімната попливла, та врешті-решт зупинилася. Він почав облизувати собі губи, відпльовуючись. Вода лилася йому на лице.
Ганнібал поставив кухоль із холодною водою на край трупного контейнера і сидів у вигідній для балачки позі. Мілко, підвішений у ланцюговій збруї для трупів, був по шию занурений у формаліновий розчин. Інші насельці контейнера скупчилися навкруг нього, розглядаючи його своїми помутнілими від бальзамуючої рідини очима, а він відштовхував від себе їхні зморшкуваті руки.
Ганнібал перевірив Мілкове портмоне. Зі своєї кишені він дістав жетон і поклав його поряд із Мілковим посвідченням на бортику контейнера.
— Зігмас Мілко. Добрий вечір.
Мілко відкашлявся й просипів:
— Ми обговорили справу. Я привіз тобі гроші. Компенсацію. Ми хочемо, щоб ти взяв гроші. Я їх привіз. Давай я тебе відведу до них.
— Гарний план, звучить чудово. Ти вбив так багато людей, Мілко. Набагато більше, ніж плаває тут. Ти відчуваєш їх навкруг себе в контейнері? Там, біля твоєї ступні, дитина з пожежі. Старша за мою сестру і засмажена тільки частково.