— Так. А ви?
— У Нюрнберзьких архівах є його фотографії. Якщо совєти їх у себе роздрукують, якщо вони його нарешті зловлять, то в Сюрте тримають декого, на кого ми могли б його обміняти. Якщо ми зуміємо його взяти, мені потрібні будуть ваші свідчення. Чи є якісь інші докази?
— Сліди зубів на кістках.
— Якщо ви не з’явитеся завтра до мого кабінету, я вас заарештую.
— Добраніч, інспекторе.
В іншій кімнаті селянська, схожа на лопату долоня Мілка зслизає назад до контейнера, ляда причиняється щільніше, і він видихає в чиєсь зморщене обличчя, що плаває перед його очима: «Нахер хутір».
Ніч в анатомічній лабораторії, Ганнібал уже сам, він працює з трупом. І вже майже закінчив малюнок. Поряд висить набрякла гумова рукавичка з перев’язаним зап’ястям, вона наповнена рідиною і підвішена над мискою з якимсь порошком. Поряд тікає таймер.
Ганнібал накрив планшетку для етюдів чистою серветкою. Укрив труп і повіз його до лекційної аудиторії. З анатомічного музею він приніс Мілкові чоботи і поставив їх на каталку біля кремаційної печі, на ній вже лежав одяг і речі з його кишень, пружинний ніж, ключі, портмоне. У портмоне були гроші й ободок кондома, що його зазвичай натягував собі Мілко, дурячи жінок у напівтемряві. Ганнібал витяг гроші. Відчинив піч. У її полум’ї стояла Мілкова голова. Було дуже схоже на палаючого пілота «штуки». Ганнібал закинув досередини чоботи, один поцілив у голову — беркиць! — і вона щезла з виду.
51
П’ятитонний фургон армійського типу, з новим тентом, стояв на протилежному від анатомічної лабораторії боці вулиці, зайнявши половину тротуару. Дивно, але на його склі поки ще не було штрафної квитанції. Ганнібал встромив Мілкові ключі у двері кабіни з боку водія. Замок відкрився. Над кермом, за сонцезахисним щитком, стирчав стіс паперів. Він їх швидко проглянув.
По трапу, що лежав у кузові, він завів до фургона свій мотоцикл. Доїхав до порту Монтампуавр[132] біля Венсенського лісу[133] і поставив фургон на стоянку біля залізничної колії. Номерні знаки він заховав під сидіння й замкнув кабіну.
Ганнібал Лектер сидів на своєму мотоциклі на схилі пагорба біля саду, він поснідав чудовими африканськими фігами, купленими у торговця на вулиці Бюсі,[134] та вестфальською шинкою. Він дивився на дорогу, що проходила біля підніжжя горба, а далі, за чверть милі, виднілися ворота будинку Владіса Ґрутаса.
У саду гули бджоли, кілька вже кружляли над його фігами, поки він не накрив фрукти хустинкою. Гарсіа Лорка, знову модний у Парижі, сказав колись: «Серце — це сад». Ганнібал думав про цей символ, а також, як і годиться юнакові, він уявляв собі форми персиків і груш, коли під горбом проїхав пікап із теслярами і наблизився до воріт Ґрутаса.
Ганнібал підніс до очей батьківський польовий бінокль. Владіс Ґрутас володів побудованою у 1938 році на місці колишньої ферми садибою у стилі Баухауз,[135] його дім дивився на річку Есон. Під час війни він стояв покинутим, карнизи з нього хтось обідрав, на білих стінах залишилися темні плями від дощової води. Зараз весь фасад і один бік будинку було пофарбовано в сліпучо-білий колір, а ще нефарбовані стіни стояли в риштованні. Дім зберігся завдяки тому, що під час окупації у німців тут був штаб.
Цей куб із бетону і скла оточувала огорожа з металевої сітки й колючого дроту. При воротах стояла бетонна будка охорони, схожа на дот. Амбразурний вигляд щілини вікна пом’якшував ящик із квітами. З такого вікна чудово могла прострілюватися дорога, варто було тільки змести вбік квіти дулом кулемета.
Двоє вийшли з будиночка при воротах — один блондин, другий чорнявий, весь у татуюванні. За допомогою люстерка на довгій палиці вони обстежили дно автомобіля. Теслям довелося вилізти і показати свої паспорти. Видно було, як вони махали руками й щось гомоніли. Охоронці пропустили машину у двір.
Ганнібал заїхав у гай і сховав мотоцикл у кущах. За допомогою шматка тонкого, майже невидимого дроту він заблокував систему запалювання і поклав на сідло записку: мовляв, пішов до міста по запчастини. Півгодини витратив, щоб вийти на битий шлях, а там піймав попутку до Парижа.
Склад компанії «Габріель. Інструменти» розташовувався на Райській вулиці[136] між магазином освітлювального обладнання й майстернею по ремонту виробів із кришталю. Під кінець трудового дня складські вантажники виконали останній наряд, поставили в кузов Мілкового фургона кабінетний рояль «Bosendorfer»,[137] а поряд із ним, в окремому ящику, концертний стільчик. На накладній Ганнібал поставив підпис «Zigmas Milko», ще й, беззвучно ворушачи губами, промовив це ім’я.
133
Bois de Vincennes — лісопарк, де стоїть замок Валуа ХІУ ст. і діє найбільший у Франції звіринець.
135
Bauhaus — архітектурний стиль (різновид конструктивізму), народжений у Німеччині після Першої світової війни, впливи принципів баухаузу на світове будівництво сильні й тепер.
137
«Bosendorfer» — заснована Ігнацом Бьозендорфером у 1828 р. фірма музичних інструментів, її роялі цінували вище за інші композитори-піаністи Ліст, Шуберт, Шопен та ін.