Ганнібалу не хотілося виглядати з вікна; агенти Попіля могли саме зараз дивитися вгору. Він зайшов до спальні. Посидів трохи на ліжку з заплющеними очима. Із глибини Ганнібалової пам’яті народилися звуки. Чик-чирик-чик-чик. Балтійський діалект вівсянок.
Лляні простирадла леді Мурасакі пахли лавандою. Він згріб їх у жмені, притис до обличчя, потім зірвав їх із постелі і швидко замочив у ванні. Натягнув поперек кімнати мотузку для сушіння білизни і повісив на неї кімоно, долі поставив вентилятор і ввімкнув його на малі оберти, кімоно похитувалося, кидаючи тіні на прозорі гардини.
Стоячи перед самурайським обладунком, він підняв руку з кинджалом танто і вглядівся в маску Володаря Дато Масамуне.
— Якщо ви спроможні їй допомогти, допоможіть їй зараз.
Він надів ремінь собі на шию, і кинджал сковзнув під комір йому за спину.
Ганнібал скручував і зв’язував мокрі простирадла, мов тюремний самогубець; коли він скінчив цю роботу, простирадла звисали з поруччя балкона у провулок, на п’ятнадцять футів не дістаючи бруківки.
Спуск забрав якийсь час. Коли він відпустив кінець простирадла, падіння здалося задовгим, йому гаряче обпекло ступні, коли він приземлився, перекотившись.
Вивів мотоцикл з алеї за будинок у бічну вуличку, вгатив по стартеру і одночасно з першим пострілом двигуна плигнув у сідло. Знадобиться чимало свинцю, щоб виправити помилку з Мілковим пістолетом.
55
У вольєрі перед «Кафе дель Есте» цвірінькали-дріботіли вівсянки, неспокійні у яскравому світлі місяця. Тент над патіо було згорнуто, парасолі складено. В обідньому залі було темно, але світло ще горіло на кухні і в барі.
Геркуль мив у барі підлогу, Ганнібал бачив також Кольнаса, котрий із гросбухом сидів на барному стільці. Ганнібал відступив у темряву, завів мотоцикл і поїхав геть, не вмикаючи фари.
Останні чверть милі до будинку на вулиці Жульяни він пройшов пішки. На під’їзній алеї стояв «сітроен де шво»;[152] чоловік за кермом докурював сигарету. Ганнібал побачив, як дугасто пролетів недопалок, розсипавшись іскрами по вуличній бруківці. Чоловік вигідніше вмостився на сидінні і відкинув голову назад. Він зібрався поспати.
З-за огорожі Ганнібал дивився в освітлену кухню. Повз вікно майнула мадам Кольнас, балакаючи з кимось занадто малим, щоб його можна було бачити. Затулені гардинами вікна стояли прочинені у тепле нічне повітря. З садочка до кухні вели диктові двері. Кинджал легко сковзнув у щілину і підчепив клямку. Ганнібал витер ноги і ступив у дім. Голосно тікав кухонний годинник. З ванни долинав шум води з крана і хлюпання. Він проминув ванну, ставлячи ноги впритул до стіни, щоб не рипіли дошки підлоги. У ванні мадам Кольнас розмовляла з дитиною.
Наступні двері були трохи прочинені. Ганнібал помітив заставлені іграшками полиці і великого плюшевого слона. Він зазирнув до кімнати. Два ліжка. Катерина Кольнас спала на ближчому. Голівка набік, великий палець торкається лоба. Ганнібал розгледів жилку, що билася в неї на скроні. Він чув биття її серця. На ній був Мішин браслет. Він зморгнув у теплому світлі лампи. Почув, як ворухнулися його вії. Він чув дитяче дихання. Чув мадам Кольнас звіддаля. Крихітні звуки збурювали голосне ревіння в його серці.
— Ну, давай, Оладушок, вже пора витиратися, — долетів голос мадам Кольнас.
Плавучий будинок Ґрутаса, чорний, примарний на вигляд, стояв, пришвартований до вкритої клоччям туману набережної. Ґрутас із Мюеллером занесли зв’язану, з кляпом у роті, леді Мурасакі по трапу і спустили сходами у задній відсік. Ґрутас ударом ноги розчахнув двері до процедурної на нижній палубі. Посеред кімнати стояв стілець, під ним було простелено скривавлене простирадло.
— Перепрошую, ваша кімната поки що не готова, — сказав Ґрутас. — Я покличу прислугу. Ево!
Він пройшов коридором до наступних дверей і розчахнув їх. Три жінки, прикуті до ліжок, подивилися на нього з ненавистю. Ева збирала їхні миски після їжі.
— Катай сюди.
Ева зайшла до процедурної, тримаючись подалі від Ґрутаса. Вона прибрала заляпану кров’ю шмату і постелила під стілець свіже простирадло. Вже намірилася йти з брудним простирадлом, але Ґрутас наказав:
— Залиш, поклади його так, щоб їй було добре видно.
Ґрутас із Мюеллером прив’язали леді Мурасакі до стільця.
Ґрутас відправив Мюеллера. Сам розвалився в лонгшезі проти стіни, ноги розкинуті, погладжуючи собі стегна:
152
«Citroen Deux Cheveaux» (DC) — наймодніший свого часу французький автомобіль, випуск якого розпочався у 1955 р.