Впродовж усього вечора надходили свіжі розвідувальні дані від США та решти союзників, попереджали, що вторгнення відбудеться сьогодні вночі. Хакери зламали урядові сайти. Зі сходу російська військова техніка почала заїжджати на окуповані частини Донбасу, чиї «лідери» звернулися до Путіна з проханням їх захистити. Для Зеленського та його працівників рух росіян на ці території позначив офіційний початок вторгнення, хоча усе ще дозволяв сподіватися, що ворог не піде далі прикордоння, принаймні наразі. Президент, сидячи за своїм столом, наказав протокольному відділові зв’язати його з Кремлем. Хотів спробувати востаннє поговорити з Путіним. Проте дзвінок проігнорували, розповів Єрмак, який був поруч із президентом.
— На тому кінці не відповіли.
Лише тоді, вичерпавши всі можливості для миру, Зеленський відкинув спроби заспокоїти людей. Захотів звернутися безпосередньо до російського народу, і в цій його промові не було підбадьорливих запевнень, якими він годував власних громадян. Вона вийшла в ефір попівночі.
— Між нами, — говорив Зеленський російською, — понад дві тисячі кілометрів спільного кордону. Уздовж нього сьогодні стоять ваші війська — майже двісті тисяч солдатів, тисячі бойових машин. Ваше керівництво схвалило їхній крок уперед на територію іншої країни. І цей крок може стати початком великої війни на європейському континенті[265].
— Вам кажуть, що це полум’я принесе звільнення народу України. Але український народ вільний, — вів далі Зеленський. — Вам кажуть, що ми нацисти. Але хіба може підтримувати нацизм народ, який за перемогу над нацизмом віддав понад вісім мільйонів життів? Як можу бути нацистом я? Розкажіть це моєму дідові, який пройшов усю війну в піхоті радянської армії, а помер полковником у незалежній Україні.
— Ми знаємо точно: нам не потрібна війна. Ні холодна, ані гаряча, ані гібридна. Але, якщо на нас наступатимуть війська, якщо у нас спробують відібрати нашу країну, свободу, наші життя, життя наших дітей — ми захищатимемося.
Якщо росіяни вторгнуться, запевнив їх Зеленський, «ви будете бачити наші обличчя, а не наші спини».
ЧАСТИНА IV
РОЗДІЛ 17. БИТВА ЗА ДОНБАС
Під селом Мощун лежав мертвий російський солдат, його тіло майже не пошкоджене — не спалене живцем, не розірване вибухом снаряда, на відміну від тіл багатьох інших чоловіків, які загинули в спробі захопити Київ. Українські військові, що знайшли труп на другий чи третій день вторгнення, визначили за розпізнавальними знаками на однострої, що боєць належав до елітного десантного підрозділу Росії. Серед речей загиблого виявився набір мап, пом’ятих і брудних, але достатньо читабельних, тож вони багато розповіли про його завдання в Україні. Він походив із військової частини 07264 — умовне найменування 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії, яка базується на заході Росії у Пскові. Сотні десантників із цієї дивізії брали участь у штурмі аеропорту в Гостомелі в західному передмісті Києва. Мапа мала гриф «Секретно» та написаний від руки день, коли командири видали документ солдатам: 22 лютого 2022 року, за два дні до початку вторгнення.
— Ось за скільки часу їх попередили, — казав секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов. — За два дні до того, як вони прийшли сюди помирати.
У перший тиждень вторгнення офіцер українських спецслужб привіз мапу Данілову на зберігання. Найбільше його вразила дата, надрукована у верхньому правому кутку. Мапу було видано 1989 року, за два роки до розпаду Радянського Союзу та задовго до народження багатьох російських солдатів, убитих під час вторгнення. Російська армія у своїй спробі задовольнити загарбницькі прагнення Володимира Путіна підготувалася настільки зле, що навіть не поновила мапи земель, до яких вдерлася. Російські командувачі просто пішли до архіву, взяли що там було та й накреслили червоним лінію вздовж старих шосе від Білорусі на півночі, повз радіоактивну зону Чорнобиля — і до середмістя Києва. В результаті російські десантники прибули, немов мандрівники з минулого, змушені абияк дізнаватися про зміни, що їх Україна зазнала після розпаду Радянського Союзу: нові мости й автомагістралі, збудовані навколо Києва; ліси, вирубані заради зведення нових будинків; школи та торгові центри, що виросли в Україні протягом її незалежності. Жодного із цих об’єктів на мапі росіян не було.
265
Звернення Зеленського до російського народу було опубліковано на сайті президента у вечір проти вторгнення.