Запаси питної води скоро вичерпалися, а щоденний пайок був такий мізерний, що деякі солдати від браку їжі непритомніли. Однак — видатна риса війни двадцять першого століття — засоби зв’язку працювали. Захисники мали дизель-генератори, пального вистачало для роботи інтернет-терміналів Starlink, що дозволяло виходити в інтернет, телефонувати та транслювати свою історію на весь світ у режимі реального часу. Це також давало можливість говорити безпосередньо з вищим командуванням України, зокрема президентом Зеленським, який почав приймати дзвінки оборонців «Азовсталі» у березні.
— Тепер ми вже добре знаємо одне одного, — сказав він мені наступного місяця.
Зеленський обмінювався з ними повідомленнями на телефоні, іноді серед ночі. На початку листування президент отримав текстове повідомлення від майора Сергія Волинського, командира 36-ї окремої бригади морської піхоти — одного з підрозділів, які відійшли на «Азовсталь». До повідомлення було прикріплене селфі, яке вони вдвох зробили до вторгнення під час візиту Зеленського на базу Волинського.
— Ми тут навіть обіймаємося, як друзі, — сказав Зеленський про фотографію.
Це листування мало глибокий вплив на Зеленського. Воно, як і нещодавня поїздка на блокпости на північ від Києва, дозволяло президенту підтримувати безпосередній зв’язок зі своїми військовими та розуміти їхні страждання негайно — досвід, який мало хто з політичних лідерів переживає під час війни. Найчастіше сигнал Starlink був доволі сильний, і на екрані свого телефону президент бачив обличчя чоловіків на «Азовсталі». Вони благали його прорвати блокаду, відправити зброю чи підкріплення.
— То була катастрофа, — розповідав мені Зеленський про битву за Маріуполь. — Ані їжі, ані води, ані зброї. Нічого. Усе закінчилося. Хлопцям було дуже важко, і ми намагалися підтримувати одне одного.
Офіцери по телефону пояснили президентові, що не можуть здатися чи залишити позиції. Це означатиме кинути поранених і покрити себе ганьбою. Зеленський старався їх підбадьорити, нагадати про їхню важливість для України.
— Йдеться не просто про шматок «Азовсталі», про комбінат чи навіть Маріуполь. Йдеться про символізм ситуації, — казав він.
Росіяни хотіли показово покарати непокірних у цьому місті, показати, що буває з тими, хто чинить опір.
— Вони мріють зламати нам один із хребців. Для росіян це символ.
І Україна стояла на порозі його втрати. Армія не мала зброї для прориву оточення Маріуполя. Могла лише відправити гелікоптери, щоб ті евакуювали частину поранених і скинули харчі та боєприпаси. Однак російська протиповітряна оборона збивала ці гелікоптери, проріджуючи й без того нечисленні ряди українських пілотів та повітряних суден. Мати одного пілота, вбитого над Маріуполем, у пошуках сина написала генералу Залужному. Головнокомандувач спробував пояснити їй, що сталося, але не зміг себе опанувати.
— Мені сил не вистачило[270].
Єдиний раз під час вторгнення генерал не витримав і заплакав.
Якщо й існував шанс врятувати військових і цивільних з «Азовсталі», то він, на думку президента, полягав у переговорах. Зеленський досі сподівався зустрітися з Путіним і узгодити шлях евакуації із заводу поранених, жінок і дітей. Провідний переговорник України Давид Арахамія неодноразово порушував це питання з російськими посланцями, тож Зеленський попросив про допомогу президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана — одного з небагатьох лідерів світу, які ще мали вплив на Путіна. Нічого не спрацювало.
270
Генерал Залужний згадував своє спілкування з матір’ю загиблого пілота в інтерв’ю журналісту Дмитру Комарову для документального серіалу «Рік. За кадром». Ця серія вийшла в ефір 12 травня 2023 року.