— Росіяни, як завжди, грають у свої криваві ігри, — поскаржився мені Зеленський під час цих переговорів. — Кажуть, що хочуть домовитися, але далі слів не йдуть.
Вранці 19 квітня — на п’ятдесят п’ятий день вторгнення — Зеленський зайняв своє місце в ситуативному центрі, розташованому на другому поверсі президентської резиденції, неподалік від кабінету керівника адміністрації. Цей зал засідань без вікон, із сірими килимами й вмонтованими світильниками став для Зеленського улюбленим місцем для роботи та нарад із командою. Замість картин олійними фарбами та люстр, що оточували його в кабінеті нагорі, тут була лише одна прикраса: тризуб на стіні за кріслом Зеленського. Решту стін займали великі монітори, а з протилежного кінця столу засідань на президента дивилася камера.
Близько дев’ятої ранку екрани заповнилися обличчями генералів і керівників спецслужб України. Напередодні ввечері Зеленський оголосив початок нової фази війни.
— Російські війська розпочали битву за Донбас, — сказав він у щовечірньому зверненні до нації. — Дуже значна частина всієї російської армії зараз сконцентрована для цього наступу[271].
Президент хотів почути доповіді генералів про стан справ на східному фронті: де йдуть найзапекліші бої, де українські війська відступили, хто дезертирував, якої допомоги генерали потребують і куди зуміли просунутися.
Тактика росіян на сході не була схожа на їхній стрімкий наступ на Київ. Тепер вони мали на меті заманити основну частину українських сил у так званий котел — оточення, — який простягнеться через Донбас на сотні кілометрів. Коли росіяни зламають у Маріуполі останній спротив, їхні колони підуть на північ. Другу частину кліщів забезпечить угруповання, що просуватиметься з Харківщини на південь і намагатиметься перерізати українські лінії постачання та бомбардуванням змусить захисників здатися. Під час відеоспілкування Зеленського з генералами найінтенсивніші бої точилися навколо Ізюма у Харківській області, де українці пішли в контрнаступ і звільнили кілька сіл у сподіванні заблокувати чи хоча б затримати оточення Донбасу.
— Чого ви потребуєте? Чого бракує? — запитав Зеленський офіцерів, запропонувавши їм назвати конкретні типи зброї, калібри боєприпасів.
Він не давав порад із тактики ведення бою, розповів міністр оборони Олексій Резніков, який брав участь у нараді.
— Президент не вчить їх воювати, адже він цивільний, — казав мені Резніков. — Просто дає їм відчуття свободи й підтримки.
Озброєний нотатками з наради, Зеленський частину дня присвячував тому, щоб задовольнити запити командирів.
— Він починає телефонувати президентам, прем’єр-міністрам різних країн і казати: «Дозвольте мені позичити те, що нам потрібно. Просто позичити. Я поверну», — розповідав Резніков. — Ніщо його не стримує, ніякі протоколи, ніякі правила поведінки чи ввічливості. Він націлений на досягнення результату.
Того дня Зеленський мав телефонну розмову з прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте[272], якого українці на той час вважали проблемним партнером, адже для збільшення поставок зброї на нього доводилося додатково тиснути. Зеленський також поспілкувався з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, яка щойно повернулася з подорожі до Бучі та спонукала ЄС всіляко підтримувати українців. Окрім цих приватних розмов, президент приділив час написанню промови в ситуативній кімнаті.
— Люди дуже часто цікавляться, хто автор промов Зеленського, — казала мені його радниця з питань комунікації Дарія Зарівна. — Головний — він сам. Працює над кожним рядком.
Виступи Зеленського збирали оплески та обіцянки підтримки — але результати його розчаровували. Нерішучість союзників викликала гнів.
— Несправедливо, що Україна і досі змушена просити про те, що в партнерів роками зберігається десь там на складах[273], — зазначив у щоденному відеозверненні президент, який аж кипів від злості після ранкового обговорення ситуації з генералами.
Кілька годин — і вже щонайменше шість запланованих зустрічей — по тому Зеленський запросив мене до себе в кабінет поговорити.
Помічники попередили, що графік президента непередбачуваний. Настрій останнім часом — теж. Вечір без чергової халепи випадав рідко, і Зеленського могли будь-якої миті відірвати від справ заради розв’язання проблеми. Я пройшов через охорону; у резиденції було безлюдно й трохи моторошно. Єдиним джерелом світла в головному коридорі виявилася настільна лампа, що стояла на підлозі та кидала тьмяний відблиск на картини на стінах. Картини мали такий життєрадісний вигляд — яскраві реліквії з раннього етапу життя адміністрації, недоречні тепер у цьому забарикадованому мороці, над мішками з піском, за якими у разі облоги могли укритися солдати.
271
Зеленський оголосив про початок битви за Донбас у промові 18 квітня 2022 року, відео якої було опубліковано на сайті президента.