Зеленський перевів подих. Якщо росіяни мали намір захопити Київ за кілька днів, то розраховувати на швидке надходження західної зброї, яка б підвищила шанси на виживання, не випадало. Зеленський також розумів, що США та Європа не захочуть ризикувати ядерною війною з Росією і не скерують власні війська рятувати Україну. Західні лідери, зокрема, й президент Байден, чітко дали українцям це зрозуміти. Зеленський відчував: його єдина надія, нехай і химерна, полягає в тому, що Захід переконає Кремль скасувати напад і вивести війська.
— Дуже важливо, Емманюелю, щоб ви поговорили з Путіним, — звернувся Зеленський до Макрона. — Ми певні, що європейські лідери та Байден знайдуть з ним спільну мову. Якщо вони зателефонують Путіну і скажуть зупинитися, він зупиниться. Він послухає.
Вдома у Конча-Заспі родина президента чекала на його дзвінок. Коли Олена прийшла будити дітей, ті вже не спали. Вона не знала, як повідомити дітям дев’яти та сімнадцяти років новини про вторгнення, а Зеленський не залишив ніяких порад.
— Він не пропонував мені бути чесною або ж нечесною з дітьми, — пригадувала Олена останню розмову з чоловіком удома. — Сказав лише, що я маю їм все пояснити.
Діти майже не ставили запитань. Кирило, жвавий чутливий хлопчик, якого легко чимось зайняти, слухняно й старанно зібрав деякі речі у маленький наплічник: маркери, книжку-головоломку, деталі частково зібраного конструктора «Лего». Олександра, яку в родині звуть Саша, спілкувалася у соцмережах з друзями, намагалася краще зрозуміти, що відбувається ззовні. З новин і телебачення було важко усвідомити масштаб небезпеки. Заголовки висвітлювали миттєві факти — влучання ракети, появу танка — і залишали людям самим думати про важливіші питання, скажімо, про шанси країни вистояти.
Крізь вікна будинку сім’я Зеленського чула гуркіт протиповітряних батарей, які цілили по російських ракетах, літаках і гелікоптерах. Якоїсь миті, коли перша леді стояла біля вікна, по небу промчав винищувач — так низько, що звук відлунював їй у грудях. Охоронець порадив відвести дітей до підвалу. Був ризик, що росіяни бомбитимуть з повітря[22]. Менший з їхніх собак, мініатюрний шнауцер, мав хворобливий страх феєрверків і грому, і тепер був на межі шоку через звуки вибухів. Олена підхопила його на руки та понесла донизу. Того ранку вони повторювали ці кроки кілька разів: чекали у підвалі, доки охоронці повідомлять про відбій небезпеки, йшли нагору, ставили чайник, і той закипав щойно тоді, коли нова сирена повітряної тривоги заганяла родину назад до підвалу. Навіть тоді Олена не хотіла тікати з Конча-Заспи. Коли президент нарешті зателефонував, вона сказала, що почуватиметься безпечніше вдома, ніж у якомусь секретному місці, і що їм з дітьми не хотілося б покидати домашніх улюбленців. (Окрім папуги й двох собак, у будинку були ще морська свинка та кіт на ім’я Льова, який найчастіше мешкав у кімнаті Саші).
— Ми намагалися сперечатися, але він сказав, що це марно.
Домашню адресу Зеленських давно опублікували в пресі, тож вони мали припускати, що росіяни позначили Конча-Заспу на своїх мапах.
Не уявляючи, куди й на який термін вони поїдуть, Олена зібрала сімейні документи та спакувала для себе і дітей одну валізу на коліщатах. Тварин і папугу ввірили турботам покоївки й тих охоронців, хто залишався у маєтку. Коли виїхали, у місті й околицях вирувала паніка. Дорожній рух перекинувся з автомагістралей на путівці. На автозаправках утворилися великі черги, а в центрі Києва почали зводити перші барикади в очікуванні російських танків. На Банковій охорона провела родину Зеленського нагору, на президентський — четвертий — поверх, де обстановка була напруженою, але без хаосу. Ніхто не кричав, не виявляв бурхливих емоцій. Найгучніший шум створював металошукач біля входу на поверх — пищав щоразу, коли крізь нього квапливо проходив солдат з автоматом. Поза тим було майже тихо. Співробітники товклися поряд з парою папоротей біля вікна або пильно вдивлялися в екрани ноутбуків і телефонів: писали промови, надсилали повідомлення, відстежували новини.
Доповіді про наступ надходили швидше, ніж їх встигали обробляти. На заході України, біля кордону з Польщею, палало кілька летовищ. Десятки солдатів зникли, ймовірно, загинули в результаті влучання ракети у військову частину неподалік Києва. Помічники президента намагалися впорядковувати потік інформації й повідомляти новини Зеленському, коли ті потребували його негайної уваги. Кожна нова звістка була тривожніша за попередню.
— До цього важко бути готовим, — казав Андрій Єрмак, керівник Офісу Президента, який був поруч із ним від самого ранку. — Ми бачили таке лише в кіно, читали в книгах.
22
На початку березня, на другому тижні вторгнення, на території президентської резиденції в Конча-Заспі знайшли уламки ракети. Зеленський опублікував їхню світлину у соцмережах і підписав: «Мимо».