— Нам не вистачить грошей, щоб усі були задоволені[292], — сказав він того літа на форумі військових ветеранів.
Якщо держава не зможе знайти способу, як їх підтримати, додав Арахамія, «вони винесуть нас ногами вперед, усіх міністрів, політиків, весь уряд».
Наступного дня після повернення Зеленського з південного фронту я вирушив на зустріч із першою леді до її офісу, розташованого двома поверхами нижче офісу президента. У цей червневий понеділок в резиденції було тихо, куди спокійніше, ніж місяць-два тому. З покращенням погоди працівники адміністрації почали брати відпустки для відпочинку. Головним пунктом президентського розкладу на сьогодні була зустріч з американським актором Беном Стіллером — того літа Банкова стала місцем паломництва для голлівудських зірок. Солдати на посту охорони біля входу видавалися розслабленими, хоча після моєї згадки про узгоджений візит до Олени їхні обличчя посуворішали. До мене спустився старший офіцер державної служби безпеки, розпитав про деталі домовленості. Охоронці обшукали мою сумку з особливою увагою — і не пропустили до першої леді жоден із електронних пристроїв.
Я піднявся на другий поверх, де на мене з порога пильно глянув її особистий охоронець, велетень Ярослав; спереду на ремені в нього був закріплений кинджал. Якби не Ярослав та інші солдати, офіс Олени в президентській резиденції нагадував би елітну дизайнерську студію: приглушеного сірого відтінку стіни, фіолетові килими, букети з папороті в бетонних вазах. Зі столика біля входу на мене дивилося обличчя першої леді з обкладинок журналів: один був французький, другий — польський, третій — українське видання Vogue. Зі мною прийшов фотограф, щоб зробити її портрет для обкладинки Time[293], і Олену, яка увійшла до кабінету, здивувало розташування студійного світла. Навколо неї метушилися помічники, поправляли одяг, зачіску та макіяж. Для камер стиліст убрав першу леді в яскравий жовтий піджак, але від талії донизу вона була одягнена, як колишня Олена-сценаристка, у мішкуваті джинси та незграбні лофери.
З початком вторгнення вона припинила писати сценарії для своєї старої кіностудії.
— До війни я могла робити й те, і те, — пояснила мені. — Більше не можу.
Олена спробувала, але заняття здалося легковажним, і тепер їй нетерпеливилося розповісти про свій новий напрямок роботи — проєкти, за які вона взялася, щоб допомогти українцям долати психологічні травми та, коли це можливо, підтримати власного чоловіка. Вони кілька разів обговорювали її ідеї щодо надання психологічної допомоги жертвам війни, і президент заохочував Олену не шкодувати на це сил. Утім, обмірковувати справу разом заважала відстань. Надто короткі й рідкісні зустрічі не завжди дозволяли розповісти Зеленському навіть про дітей та щось особисте — що вже казати про публічні амбіції Олени як першої леді.
— Він не дає відгуків про мою роботу, — безбарвно сказала вона мені. — Не втручається.
Тож Олена склала собі програму і використала можливості власної адміністрації — які вже були, — щоб проштовхнути свої проєкти через державну бюрократію. Як і безліч інших українців, Олена знаходила розраду в тому, щоб робити свій, хай невеликий, внесок у майбутню перемогу країни, у полегшення страждань її жертв. Людей, що просто спостерігали або невідривно гортали стрічку новин, розпач охоплював найлегше; тим же, хто знаходив для себе бодай якусь форму служіння — чи то наповнювати мішки піском, чи готувати їжу для солдатів на блокпосту, — це допомагало усталювати настрій і протистояти божевіллю та депресії. Уже на початку літа дні Олени були наповнені виступами, зустрічами, панельними дискусіями та інтерв’ю. Вона запровадила навчальну програму для кризових психологів — і гарячі лінії, щоб послуги цих психологів були доступними кожному. Переконати українців звертатися по психологічну допомогу виявилося неабияк складно. У нашій розмові Олена послуговувалася терміном «ментальне здоров’я», запозиченим з англійської мови, адже описати це поняття українською важко.
292
Це зауваження Арахамія зробив 22 серпня 2022 року під час форуму для військових ветеранів «Захисники. Перекличка», який проходив у залі під монументом «Батьківщина-мати» і який я також відвідав. Повний відеозапис форуму згодом було розміщено на ютуб-каналі Міністерства у справах ветеранів.