Наприкінці червня, десь за два тижні після мого інтерв’ю з генералом Залужним, Сполучені Штати передали військам під його командуванням нову потужну зброю. Високомобільні артилерійські ракетні системи, відомі як HIMARS, значно розширять можливості та амбіції українських військових і змінять баланс сил у війні. Ракети, установлені на американські армійські вантажівки, мали скромну боєголовку, але вражаючу точність. Були здатні поцілити у припаркований автомобіль або господарську будівлю з багатокілометрової відстані.
Ця зброя в поєднанні зі свіжими даними від військових супутників США сіяла паніку серед російських військових, уражаючи їхні казарми, командні центри, склади пального та боєприпасів далеко за лінією фронту.
— Супутники дозволяють нам бачити, що ворог ховає, — казав мені міністр оборони Олексій Резніков. — «Хаймарси» дозволяють це знищувати.
Перший відомий удар цією зброєю в Україні вбив наприкінці червня аж сорок російських солдатів. Удари, які зазвичай наносили глупої ночі, скоро стали звичною справою — і відзначили новий рівень залученості США у війну. Тепер американці надавали як точне місце розташування російських цілей, так і далекобійну зброю для їхнього знищення.
Президенту Байдену це рішення далося нелегко. Він прагнув уникнути ескалації, яка могла б втягнути сили НАТО у прямий конфлікт із військами Росії, і, аби переконати президента в тому, що користь від надання Україні «Хаймарсів» перевищує ризики, знадобилися тижні дебатів і запеклих суперечок у Білому домі. Генерал Міллі виконував у цих дискусіях роль посередника — заохочував Байдена якнайшвидше схвалити поставки та просив українців набратися терпіння.
Список бажаної для українців зброї часто видавався Міллі фантастичним, і він радив їм тримати свої запити в межах «скриньки реальності». Якщо просити в Білого дому забагато, це лише ускладнить стосунки.
Проте Зеленському було важко стриматися. Під час телефонної розмови 15 червня, за два тижні після того, як США оголосили про рішення відправити в Україну «Хаймарси», Зеленський, ледь закінчивши висловлювати Байденові подяку, запросив іще більше — зачитав цілий список зброї. Байден, як казали, скипів[298]. Він щойно затвердив черговий пакет військової допомоги Україні на 1 мільярд доларів, найбільший із початку вторгнення, а український лідер, замість взяти паузу та відзначити американську щедрість, вимагає ще більше. Один дипломат США на зустрічі із журналістами поскаржився, що Зеленський виявляє до Байдена менше вдячності, ніж до інших лідерів, — скажімо, до британського прем’єр-міністра Бориса Джонсона, чий уряд надає куди менше допомоги.
На тлі війни такі тертя видавалися дріб’язковими, і вони не призвели до тривалого розбрату між Києвом і Вашингтоном. Обидві сторони прагнули завдати поразки росіянам. Увесь липень на російські бази та казарми, командні пости й польові склади боєприпасів градом сипалися керовані ракети, намагаючись послабити оборону окупантів на півдні та сході України. Керівництво в Києві вшановувало ці удари глузливими дописами в соцмережах. Коли на Київ спадала ніч, Міністерство оборони часто публікувало фразу «It’s HIMARS o’clock» — настає година «Хаймарсів». Андрій Єрмак вважав за краще повідомляти про обстріли, публікуючи у своєму твіттері емодзі ракети.
Ракети літали в обох напрямках: втрати росіян на сході росли, а їхні командири зривали злість на невинних цивільних.
14 липня крилата ракета, випущена з російського підводного човна в Чорному морі, влучила в середмістя Вінниці в центрі України; щонайменше двадцять вісім людей загинули, понад двісті — зазнали поранень. Серед загиблих була чотирилітня дівчинка Ліза Дмитрієва, яку в момент удару мама везла хідником у дитячому візку. Світлини з тілом Лізи відразу розлетілися соцмережами, а ввечері потрапили до офісу Олени Зеленської на другому поверсі президентського комплексу. Того дня вона займалася підготовкою візиту до Вашингтона — і вирішила взяти історію Лізи із собою.
Олена усвідомила, що, поки чоловік не може подорожувати за кордон, її найціннішою роллю в адміністрації буде роль адвоката на світовій арені — не лише для Зеленського, а й для всіх українських жертв вторгнення. Вона й досі переживала, що якийсь хибний крок може зганьбити країну та зашкодити її становищу у світі, але страх зганьбити себе минув.
298
Телеканал NBC News повідомив 31 жовтня 2022 року, що в червні Байден втратив самовладання під час телефонної розмови із Зеленським. Телеканал посилався на чотирьох осіб, знайомих із деталями розмови.