— Не кажу, що не маю бажання помститися. Ми всі це відчуваємо, ненависть до тих солдатів. Не буду вам брехати.
Ми всіх їх ненавидимо, — розповідав він мені пізніше. — Війна змушує ухвалювати найскладніші рішення, і росіяни зробили безчесний вибір, коли безжально покосили наших хлопців. Цього разу переможцями були ми, і ми не стріляли росіянам у спину. Запропонували їм здатися, і багато хто здався, пристойна кількість.
Якщо мешканці Кремля сприйняли це як ознаку нерішучості Києва, то Зеленський невдовзі їх виправив. Перед самим світанком 8 жовтня — назавтра після сімдесятого дня народження Путіна — на Кримській міст, головний шлях для потягів і автомобілів із території Росії до Криму, в’їхала вантажівка доставки, начинена вибухівкою. Вибух, що стався о 06:07 ранку, спричинив катастрофічні руйнування. Два прольоти мосту обвалилися у воду, а від потужної ударної хвилі зайнялося пальне в цистернах вантажного поїзда, який у той час перетинав міст. Пожежа вирувала цілий ранок, нажахані жителі Криму вишикувалися в черги на іншому боці мосту, намагаючись втекти. Під час вторгнення міст служив важливою лінією постачання для російських військ, що робило його пріоритетною ціллю для українських сил спеціального призначення. Цінність мосту як символу додавала атаці драматичності. На церемонії його відкриття 2018 року Путін назвав будівництво мосту «дивом». Він був найвищим досягненням путінського імперського проєкту в Україні. Нині ж на очах у всього світу українці його підірвали[315].
Атака на Кримський міст шалено розлютила Путіна, і з приходом холодних осінніх днів його тактика стала ще агресивнішою. У день вибуху Путін призначив нового командувача російських сил в Україні — генерала Сергія Суровікіна, воєнного злочинця, який понад двадцять років просувався по службі під керівництвом Путіна завдяки суміші тупої відданості та безмежної жорстокості. Найчорніша сторінка в його кар’єрі розгорнулася в Сирії, де Суровікін 2017 року командував російською повітряною кампанією. За його наказом бомбардувальники та винищувачі систематично атакували цивільні райони, щоб зламати їхній опір союзному Кремлю режиму в Дамаску. На знак вдячності Путін у грудні того ж року причепив Суровікіну на груди омріяну медаль «Герой Росії», а російські державні медіа почали із захватом називати його «генерал Армагеддон».
П’ять років по тому в Україні він застосував російську тактику, яку відточив в Ідлібі й Алеппо. І знову російські літаки — кричуще порушення законів війни — почали запускати ракети по цивільній інфраструктурі, цілити по електричних станціях та підстанціях, по комунальних підприємствах, які забезпечують теплом міські будинки. За мету очевидно ставили змусити українців до покори, заморозивши та нажахавши їх, створивши нову хвилю біженців, яка досягне кордонів Європейського Союзу на початку зими. Першою реакцією на Банковій стало напружене передчуття лиха — адже в президентських кабінетах почало блимати світло, охололи батареї, а у вбиральнях із кранів зникла вода.
Зеленський не стенувся. Наприкінці жовтня записав відеопромову на подвір’ї перед Офісом, на тлі темних вікон і ліхтарів. Попереднього тижня по найбільших містах України вдарило щонайменше сорок крилатих ракет і шістнадцять бойових дронів. Атаки, спрямовані переважно на електромережу, залишили без електрики понад мільйон українських будинків і змусили уряд із настанням зими вдатися до нормування комунальних послуг. Однак президент закликав лише посилювати опір. На землі коло Зеленського лежали рештки іранського бойового дрона «Шахед-136», який Росія використовувала під час останньої хвилі ударів. Характерний звук, що видавали ці дрони — наче мопед газує і падає з неба, — незабаром став символом нової фази війни: крику сирени-банші, від якого українці прокидалися в темряві й гадали, чи не влучить от-от у їхню домівку снаряд. Стоячи поруч із таким апаратом, Зеленський зазначив, що ця форма зла — не щось принципово нове. Від початку вторгнення Росія здійснила чотири з половиною тисячі ракетних ударів і вісім тисяч авіанальотів.
— Нас не зламають обстріли[316], — сказав він. — Страшніше ворожих ракет у нашому небі — почути ворожий гімн на нашій землі. Нас не злякає темрява. Найтемніші часи для нас — не без світла, а без волі.
315
Видання New York Times 17 листопада 2022 року опублікувало детальну реконструкцію бомбардування Кримського мосту, яке сталося попереднього місяця.
316
Відеозвернення Зеленського поруч з іранським дроном було опубліковано на ютуб-каналі президента 27 жовтня 2022.