Однак перемога не була розгромною. Навіть після того, як міжнародні засоби масової інформації кілька місяців прославляли його боротьбу, Ющенко набрав лише 52 відсотки голосів, з найвищими показниками у західних і центральних регіонах України. Янукович зі своєю харизмою мішка з картоплею усе ж отримав голоси 44 відсотків електорату.
Переконлива більшість на півдні та сході України підтримала кандидата-фаворита Росії; люди в Криму — також. Для Кремля такий розподіл голосів став сигналом про те, що Україну ще не втрачено. Велику частину країни, особливо індустріальний регіон Донбасу на сході, не надто цікавили плани Ющенка зі вступу в НАТО і Європейській Союз. Мільйони мешканців цих регіонів розмовляли російською мовою, дивилися російське телебачення, споживали російські новини й покладалися на торгівлю з Росією. Якби Путіну вдалося мотивувати їх протистояти західному курсу своєї країни, він міг би отримати бажаний вплив в Україні політичним шляхом — і без потреби в насильстві.
Серед друзів і рідних Зеленського думки щодо Помаранчевої революції та її лідерів не збігалися. Батьки голосували за Януковича[65], тоді як комедійна команда сприймала поглиблення розколу між східними й західними регіонами як серйозну професійну дилему. Невдовзі після Помаранчевої революції у них була запланована прем’єра нового естрадного шоу, «Вечірній квартал», основою якого мала стати політична комедія. Вони не могли собі дозволити відштовхнути чи образити жодну зі сторін національного поділу. Проєкт мав фінансову підтримку від партнерів з Росії та України, і команда хотіла охопити авдиторію обох країн. Прем’єра відбулася 2005 року, і перший випуск продемонстрував, що політичні погляди Зеленського не надто відрізняються від поглядів його батьків. Він також ріс у робітничому місті, розмовляв російською. Нехай за роки виступів у Москві Зеленський не раз наштовхувався на скляну стелю через упередження щодо українців, він усе одно вірив, що дві країни пов’язані — на щастя чи на жаль — спільною культурою та історією.
Реагуючи на Помаранчеву революцію як комік, він критикував обидві сторони, хоча й не з однаковою силою. На прем’єрі шоу Пікалов представив бездоганну пародію на Януковича; точно передав його співучу простакувату манеру мови, застиглий погляд — індикатор того, що герой сушить голову. Однак пародія була незлобива, майже приязна порівняно із жорсткою критикою щойно призначеної на посаду прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, ікони Помаранчевої революції. Роль Тимошенко виконував сам Зеленський. Одразу після вступних сценок він разом з трьома іншими учасниками команди переодягнувся у костюм Тимошенко: на головах — драні коси, уздовж рукавів — помаранчеві смуги з англійським словом revolution.
— Ой, Путін, жити без тебе не можу, — наспівувала четвірка молодиків. — Та без твого кохання потрапляю в НАТО[66].
Гумор був грубий, але й талановитий — у тому сенсі, що артисти майстерно балансували на політичному канаті. Вони не ставали на позицію жодної зі сторін Помаранчевої революції. Натомість націлювалися на її героїню, яку зображували лицемірною опортуністкою, готовою змінювати свою прихильність зі сходу на захід і знову на схід. П’ятнадцять років по тому, коли Тимошенко цілком несподівано для себе постане проти Зеленського на президентських виборах і програє, вона все ще плекатиме образу. Однак, коли шоу вийшло в ефір уперше, воно ще не було заявою про політичні амбіції. Лише показало, що у своїх виступах не потуратиме жодному політику, навіть можновладному та популярному.
— Ми завжди реагували на політичні події, але спиралися на думки народу, — пояснювала мені Олена. — Ми не були політичними експертами. Жартували про те, що люди обговорюють на кухнях. Дивилися на політичну арену ззовні, і то не надто глибоко.
Не всі матеріали «Вечірнього кварталу», який транслювався на цілу країну щосуботи у прайм-тайм, стосувалися політики. Грали також грубий фарс, сороміцькі жарти, пародії на знаменитостей. Утім, найвидатнішими номерами були ті, в яких кепкували з можновладців. Не щадили жодного. В одному з номерів зіграли усіх головних персонажів Помаранчевої революції, які страждають на амнезію та не можуть пригадати, хто з них президент. В основі лежав стереотип, старий, як сама сатира: політики не мають принципів, лише жагу до влади. Батьки Зеленського дивилися ці жарти по телевізору зі своєї старої криворізької квартири та тривожилися, що зухвалість створить синові проблеми з владою.
65
Зеленський казав, що його батьки голосували за партію Януковича, в інтерв’ю у програмі «В гостях у Дмитра Гордона» 2018 року.
66
Зеленський з колегами-коміками виконав цю сатиричну пісню у першому випуску «Вечірнього кварталу», показаному 2005 року.