Масштаб демонстрації швидко виріс: з’явилися десятки наметів і протести розгорнулися й в інших містах країни. Настрій спочатку був радше святковий, ніж гнівний чи загрозливий, і так тривало з тиждень — доки не прибули спецпризначенці. У ніч на 30 листопада вони, розмахуючи кийками, штурмували табір і почали топтати намети й транспаранти. Це був перший з кількох переломних моментів тієї зими[76]. Натовп на площі почав множитися, людей більше обурювало насильство над першою групою демонстрантів, ніж абстрактна проблема «Європа проти Росії». Табір відбудували та укріпили барикадами з усього, що можна було зібрати та кинути на купу: старі шини, контейнери для сміття, колоди та цеглини. На площу з’їжджалися люди з різних міст і з усіх верств суспільства, скандували, співали, спали в наметах під прапорами України та Європейського Союзу. Щогодини співали національний гімн. Революція була у розпалі.
Це була друга революція в Україні за десять років, і родина Зеленських знов спостерігала за подіями здаля. Деякі відомі українські артисти виступали перед протестувальниками на Майдані Незалежності чи хоча б приїжджали їх підтримати. Зеленський тримався осторонь. Більшість часу проводив у Москві. Там його продюсерська компанія мала офіс, і він працював над двома великими проєктами, романтичною комедією та ситкомом, обидва з російськими акторами та спонсорами. Ситком під назвою «Свати» мав вийти на каналі «Росія-1», що належав Кремлю і в новинах активно висвітлював революцію в Україні як антиросійський державний переворот із ЦРУ на чолі.
Попри незручності, які ці взаємини створювали для Зеленського на батьківщині, він їх не розривав. На пресконференції після прем’єри його романтичної комедії журналіст запитав думку Зеленського про повстання у Києві, яке тривало вже другий місяць. Запитання, схоже, роздратувало Зеленського.
— Ми з людьми, — не надто переконливо відповів він і нагадав журналістові, що тут зібралися для обговорення фільму, а не політики. — Ми прийшли сюди заради комедії[77].
Такі ухильні відповіді хіба що виграли йому трохи часу. Наприкінці 2013 року революційний рух уже оточував Зеленського повсюди. Був головною темою провідних токшоу як у Росії, так і в Україні. Розпочинав кожен випуск новин і обговорювався за кожним обіднім столом. Зеленський з друзями при закритих дверях вели ті самі дебати. Однак, дивлячись їхні виступи, шанувальники могли лише гадати, на чиєму команда боці.
— Це не тому, що ми не співчували прихильникам революції, — казала мені Олена.
Просто їм видавалося, що так уже було, повстання нагадувало перезапуск Помаранчевої революції. У своїх комедійних шоу Зеленський з командою шукали тієї ж золотої середини, якої дотримувалися тоді. Кепкували з політиків — усіх — і намагалися не образити людей з обох боків політичного розколу. Не завжди це виходило вдало. Останнього дня 2013 року Зеленський вів традиційний новорічний випуск на українському телебаченні, і під час концерту прозвучав жарт, який переслідуватиме Зеленського ще довго. У вітальному номері один з персонажів запропонував використовувати помахи поліцейських кийків, що б’ють протестувальників, як джерело альтернативної енергії, на кшталт вітряків[78]. Дехто з лідерів революції пізніше засудив цей жарт, назвав його знущанням з жертв поліцейської жорстокості. Окрім цього промаху, Зеленський з «Кварталом» уникали жартів про демонстрантів.
Дехто із членів команди під час революції проводив час на Майдані Незалежності. Пікалов, найбільш відомий за пародіями на Януковича, мав серед протестувальників чимало прихильників, а кілька його друзів жили на площі. Він та інші з «Кварталу 95» підтримували табір протесту. Однак свою залученість не афішували.
— Ми робили це не заради фотографій чи хорошої реклами, — пояснював Євген Кошовий, той самий комік, що пожартував про кийки. — Добрі справи люблять тишу[79].
Вони мали ще й фінансовий мотив уникати Майдану під час революції. Майже 85 відсотків доходу студії надходило з російського ринку. Успіх компанії залежав від партнерів та авдиторій Зеленського в Росії, а відкрита підтримка революції могла відштовхнути й тих, і інших. Окрім економічних аргументів на користь нейтралітету, були ще: лідери повстання викликали у Зеленського неприязнь. Енергія Майдану Незалежності народжувалася з народного активізму — того, що українці люблять називати самоорганізацією. Проте чимало відомих політиків намагалися використати її у власних цілях — так само було й під час Помаранчевої революції. Одним з найвідоміших лідерів повстання 2014 року був Петро Порошенко, колишній голова Ради Національного банку України та міністр економічного розвитку та торгівлі, який заробив величезні статки на цукерковому бізнесі. Він володів одним з провідних українських телеканалів, «5 канал», який у 20042005 роках підтримував Помаранчеву революцію, а десять років по тому став рупором подій, що отримали назву Революція гідності. Серед інших лідерів — колишній чемпіон світу з боксу Віталій Кличко, а також суміш політиків і стихійних ораторів із радикальних правих.
76
Загальна кількість жертв під час революції зазначена в книзі Сергія Плохія «Російсько-українська війна» (с. 97).
77
Пресконференція Зеленського у грудні 2013 року, присвячена виходу на екрани фільму «Кохання у великому місті 3».
78
У своїй книзі «Zelensky: A Biography», виданій у 2022 році (українське видання — «Зеленський без гриму», 2021), Сергій Руденко описує полеміку навколо жарту про використання поліцейських кийків для виробництва електроенергії (с. 83).
79
Про ставлення «кварталівців» до революції Євген Кошовий розповідав під час нашого інтерв’ю в Києві у червні 2022 року.