Рушійною силою для прийняття цього рішення виступив не лише Зеленський. Вплинуло й багато інших факторів. Французи, наприклад, були сердиті на Путіна за те, що він пошив у дурні їхнього президента Емманюеля Макрона: той вірив обіцянкам Кремля не нападати й навіть повторював їх. Будь-який жест умиротворення в бік росіян також спричинив би серйозні політичні ризики для європейських лідерів. Громадяни європейських країн не менш активно, ніж Зеленський, вимагали допомогти Україні. Дев’ятеро з десяти європейців, опитаних у перші місяці війни, співчували українцям і гостинно приймали їхніх біженців, а дві третини підтримували надання Україні зброї та військової техніки для захисту[89]. У США здійнялася ще сильніша хвиля обурення проти Росії. Американці бажали, щоб адміністрація Байдена робила для України більше, навіть ризикуючи спровокувати розширення війни. Три чверті американців заявили в опитуванні на початку березня, що США і НАТО мають запровадити безполітну зону та зупинити російські бомбардування, а четверо з п’яти опитуваних хотіли покарати Росію суворішими санкціями[90].
Багато західних лідерів, можливо, воліли б залишатися осторонь. Європа покладається на Росію в питаннях нафти, газу, металів і корисних копалин, які необхідні для економіки. Однак дії Зеленського та сила його закликів присоромили політиків, що відмовлялися допомогти. Готовність українського президента загинути за незалежність своєї країни вимагала від решти демократичного світу показати, чим готовий пожертвувати він заради цінностей, які декларує. Не надати підтримки Україні означало б постати в очах світу лицемірами та боягузами. Бездіяльність дорівнюватиме співучасті. Зеленський хотів, щоб іноземні союзники розуміли — якщо він загине, його кров буде на їхніх руках.
— Доведіть, що ви з нами, — заявив він у промові до Європейського парламенту наприкінці першого тижня вторгнення. — Доведіть, що ви нас не кинете. Доведіть, що ви дійсно європейці, і тоді життя переможе смерть, а світло переможе темряву.
Європейські депутати слухали промову в навушниках — і чули, як синхронний перекладач, передаючи слова Зеленського, ковтає сльози.
Долучилася навіть Швейцарія, відсунула вбік свій традиційний нейтралітет і підтримала санкції ЄС проти Росії. Канцлер Німеччини Олаф Шольц у перші дні вторгнення вирішив знехтувати духом пацифізму, який три десятиріччя визначав роль Берліна у світі. У зверненні до німецького парламенту 27 лютого Шольц пообіцяв озброїти Україну, ізолювати Росію і витратити сто мільярдів євро на відновлення занедбаної німецької армії.
— Ми вступили в нову еру, — наголосив канцлер. І додав про українців: — Люди не просто захищають рідну землю. Вони борються за свободу та демократію — цінності, які поділяємо і ми[91].
Того дня у Берліні зібрався величезний натовп, щоб засудити Путіна й вимагати більшої підтримки для України. Шольц не міг їх ігнорувати, адже під час його промови натовп перебував просто під вікнами парламентської будівлі. Не міг Шольц ігнорувати й Зеленського, чиї очі дивилися на канцлера з перших сторінок німецьких газет і журналів.
— Президент інтуїтивно зрозумів усе правильно, — сказав мені один з радників Зеленського. — Він мав показати світові, що наш уряд тримається, що ми битимемося. Це повідомлення прорвалося крізь початковий шок у США та Європі.
Серед численних закликів про допомогу Заходу можна було легко не помітити стриманіші сигнали, що їх Зеленський посилав на схід, росіянам. Він хотів переговорів і був готовий до поступок. Яку б лють не відчував у ті дні президент, її не вистачило б для того, щоб він облишив надію порозумітися з Путіним і завершити війну дипломатичним шляхом.
— Не боїмось говорити з Росією, — заявив Зеленський на другий день вторгнення. — Розмовляти про закінчення цього вторгнення потрібно. Розмовляти про зупинення вогню потрібно[92].
Перша відповідь на ці пропозиції надійшла за два дні: Зеленському зателефонував із запрошенням Олександр Лукашенко, диктатор Білорусі. Колишній голова колгоспу та нинішній власник обвислих вусів, Лукашенко був найближчим союзником Путіна в Європі та добровільним поплічником вторгнення. Він дозволив накопичувати й готувати російські війська на території Білорусі, яка стала плацдармом російського наступу на Київ. Тепер же зателефонував Зеленському й запропонував себе у посередники. Сказав, що перший раунд мирних переговорів можна організувати вже завтра. Через кілька годин Зеленський з’явився у пресцентрі та оголосив, що пристав на пропозицію.
89
Дослідження громадської думки в Європі проектом «Євробарометр» було опубліковано 5 травня 2022 року в пресрелізі Європейської комісії під назвою «Eurobarometer: Europeans Approve EU’s Response to the War in Ukraine».
90
Опитування Reuters/Ipsos щодо громадської думки США про вторгнення було опубліковане Reuters 4 березня 2022 року.
91
Промова канцлера Німеччини Олафа Шольца, опублікована на сайті уряду 27 лютого 2022 року.