Хоча я був свідком багатьох описаних у книзі подій, про багато інших мені переповіли причетні. Дехто спілкувався зі мною під час або одразу після того, що сталося, — коли спогади ще свіжі і не вляглися в загальноприйнятну версію подій. Я старався перевіряти свідчення за допомогою кількох джерел і включати до книги історії найбільш показові та важливі для суспільного розуміння. Наскільки мені відомо, усі вони правдиві.
Портрет Зеленського, який вони змальовують, не завжди лестивий. Інколи його гідні якості, скажімо, хоробрість, наражали президента на більшу небезпеку, ніж цього потребували обставини. Інколи, супроводжуючи його всюди, я бажав, щоб Зеленський хоч трохи відчував той страх, який я побачив на його обличчі згаданого вечора у Палаці «Україна». Страх може нас захистити. Він також може змусити нас до втечі, і спроможність президента контролювати страх, долати його, багато в чому визначила те, як Україна пережила цю загрозу для свого існування. Можливо, інший життєвий шлях краще підготував би Зеленського до керівництва країною під час війни. Утім, нині, озираючись назад, я в цьому не певен.
ЧАСТИНА I
РОЗДІЛ 1. СВІТАНОК
Володимир Зеленський не відчував глибокої прив’язаності до дому, який полишив з початком вторгнення. Півтора року цей маєток служив Зеленському та його родині зручним місцем для життя, мав окремий будинок для охоронців і кілька гектарів землі, де можна ганяти собак аж до знесилля. У звичайний день дорога додому з роботи у центрі Києва забирала менш ніж тридцять хвилин; достатня відстань, щоб утекти від шуму міста й подихати чистим повітрям на сон прийдешній. Утім, сам будинок — неокласична споруда з жовтого каменю, розташована на ділянці номер 29 закритої території у Конча-Заспі, — видавався надміру пишним для колишнього коміка, на межі з хизуванням. Був, одним словом, надто президентським для Зеленського[3].
До того ж цей дім змушував його почуватися лицеміром. Коли навесні 2019-го, у віці сорока одного року, президент прийшов до влади, то пообіцяв не жити у державних резиденціях, а надто на дачі у Конча-Заспі, одній з найрозкішніших серед усіх[4]. Маєток має більярдну, кінозал і окреме крило із закритим басейном під вишуканим скляним куполом. Попередні глави держави користувалися дачею та обставили її зробленими без смаку меблями. Ще бувши коміком, Зеленський з них кепкував.
— Слухайте, нехай у цих резиденціях живуть дітки якісь… — казав він під час президентських перегонів. — Коли ми з вами їздимо у Європі на екскурсії та бачимо старі резиденції великих королів, що це сьогодні? Це все — для екскурсій[5].
Утім, ось він тут, не оглядає ці кімнати під час екскурсії, а мешкає в них, щодня заходить додому крізь двері, обабіч яких сидять два кам’яні леви — натуральної величини й того ж кольору, що й колони портика. Тут, у передпокої з височенною стелею, вітається з дітьми та підіймається мармуровими сходами до спальні.
Зеленського, що все своє життя був актором і вмів перевтілюватися в нову роль за лічені хвилини — поки на сцені міняли декорації для його наступного номера, — дратувала поважна й велична роль президента. Вона суперечила образу, який він десятиріччями викохував на екрані та сцені: усміхнений жартівник, невтомний харизматичний оптиміст з вірою у те, що в світі зрештою все буде добре. Зеленський мав метр сімдесят на зріст, блискучі, трохи вирячені очі під темними виразними бровами, та розумів, що його успіх і в комедії, і в політиці залежить від здатності грати цю роль, справляти враження звичайного, близького кожному, свого в дошку. Мільйони людей в Україні роками спостерігали за тим, як цей персонаж росте й перетворюється на наймайстернішого сатирика свого покоління, чиї гострі висловлювання на адресу політиків здатні завоювати будь-яку авдиторію. Маєток у Конча-Заспі геть не сприяв підтримці такого іміджу. Резиденцію будували для політиків, а не для політичних комедіантів, і президентові було важко називати її домом.
— Сьогодні це для мене просто готель, інакше я це не використовував би[6], — виправдовувався він улітку 2020 року після переїзду туди разом з родиною.
Преса Зеленському цього так і не пробачила. Аж до того дня, коли він став президентом воєнного часу, по суті захищеним від критики, репортери любили нагадувати його найвідоміші за всю телевізійну кар’єру слова. У вирішальній сцені свого найпопулярнішого комедійного серіалу — того самого, що проклав йому шлях до президентства, — Зеленський у ролі шкільного вчителя історії виголошує тираду про жадібність політичних еліт і, зокрема, про їхні розкішні будинки:
3
Опис президентської резиденції в Конча-Заспі базується на фотографіях, надісланих мені офісом першої леді Олени Зеленської, а також на старіших зображеннях, опублікованих інформаційним агентством УНІАН та іншими українськими виданнями, які відвідали маєток.
4
Журналіст-розслідувач Михайло Ткач, який тоді працював на «Радіо Свобода», першим повідомив у липні 2020 року про те, що президент Зеленський переїхав із сім’єю до Конча-Заспи.
6
Інтерв’ю Зеленського виданню Politico Europe від 6 жовтня 2020 року, стенограму опублікували на сайті президента.