— Багато артистів й надалі їздять туди виступати. Я їх не засуджую. Це їхнє бажання. Усе залежить від моральних принципів і внутрішніх відчуттів. Мені болить. Дуже болить.
Коли надійшла пропозиція виступити з окремим шоу в Росії за 250 тисяч доларів, Зеленський відмовився.
Постраждали і його особисті взаємини. Якось 2014 року ввечері у московському ресторані Зеленський посварився зі своїм близьким другом, відомим російським актором. Вони щойно випустили разом фільм, той якраз ішов у кінотеатрах.
— Він був чудовим другом, — згадував потім Зеленський. — Аж раптом почав казати мені, що Крим їхній.
Суперечка стала такою запеклою, що Зеленський схопив мікрофон караоке і виголосив промову для всіх росіян у ресторані.
— Послухайте! — кричав він. — Ваш народ забирає наш Крим!
Хтось викликав поліцію.
Відтак навіть родинні події не могли заманити його до Росії. Незабаром родичка Олени запросила їх до Москви на весілля.
— Ми не мали бажання їхати, — розповідала мені Олена.
З українського боку родини поїхав представником її батько, і, за словами Зеленського, на весіллі гості збуджено сперечалися про анексію.
Того літа, невдовзі після повернення з Москви, Зеленський вирушив у дорогу, щоб уперше в житті побачити війну зблизька. Це його змінить. Комедійна трупа за участі друзів дитинства Зеленського організувала гастрольний тур у район бойових дій, і подорожували вони не порожнем[119]. До них доєдналася група танцюристів — для музикальних номерів. Техніки везли розбірну сцену і кілька вантажівок з освітленням, динаміками, реквізитом і костюмами. Це нагадувало благодійне турне на підтримку збройних сил часів Другої світової — як-от турне американського коміка Боба Гоупа з групою артистів влітку 1944 року, коли вони перелітали з острова на острів у Тихому океані й виступали перед американськими військовими. Суттєва різниця полягала в тому, що для Зеленського війна була набагато ближча до дому.
Від Києва до передової по шосе гастрольний автобус міг дістатися швидше ніж за день. Часом вони опинялися лише за дві години їзди від рідного Кривого Рога.
Готуючись виступати перед солдатами, Зеленський написав новий матеріал. Головним номером стала пісня, яка відображала його почуття щодо революції та війни. Деякі рядки викликали оплески: «І Росії ми показали фак»[120]. Однак текст не був ані оптимістичним, ані надто патріотичним. Команда висловлює любов до України — любов, що не зникає попри нескінченні вади та зневіри країни. Революцію 2014 року, якій тоді було лише кілька місяців, змальовано як черговий акт масового обману, що не приніс нічого, крім душевного болю та ще одного «уряду ніяких». Пісня була ляпасом новому українському президентові Петру Порошенку, який щойно склав присягу і заступив на посаду. Однак солдатам на передовій сподобалося.
Під час концерту на авіабазі поблизу Маріуполя Зеленський спостерігав, як велика юрба — понад тисячу солдатів — схопилася на рівні ноги, дехто розмахував у повітрі автоматами, усі свистіли, кричали й танцювали на даху бронемашин. Далі кинулися до сцени за світлинами та автографами, а на знак подяки дарували артистам невеличкі сувеніри. Голомозий Євген Кошовий отримав пляшечку шампуню. Олександру Пікалову якийсь солдат запхав до кишені щось важке. Пікалов опустив до кишені долоню й намацав ручну гранату.
— Подарунок, — щасливо пояснив солдат; він не мав що ще запропонувати.
Серед дарунків були особистий жетон і балаклава, зняті з тіла проросійського бойовика, — моторошні сувеніри, але артисти їх прийняли.
Відтоді концерти у зоні бойових дій стали для Зеленського з командою традицією. Публіка, для якої вони роками виступали в Києві, складалася переважно з розпещених еліт, які могли собі дозволити квитки на шоу «Кварталу». Часто у залі сиділи ті самі брезклі політики, яких Зеленський висміював зі сцени. Жоден виступ, хоч би який смішний чи зворушливий, не змусив би ці пересичені тіла зірватися з крісел. Тут же, у зоні воєнних дій, усе було щирішим. Близькість смерті дозволяла не стримувати сліз. Звідси життя в Києві видавалося поверховим, позбавленим сенсу. Після поїздок на фронт Зеленський уже ніколи не вдовольниться самим лише шоубізнесом. Часом він відчував жаль і трохи сором за те, що сам не брався до зброї. Навіть коли не було війни, батьки захищали його від армії. Боялися, що старші солдати з нього знущатимуться, битимуть.
119
Перші концерти Зеленського в зоні бойових дій широко висвітлювалися в українських медіа в серпні 2014 року, зокрема в репортажі, який вийшов в ефірі ТСН у той час.
120
Зеленський виконував пісню «Я люблю свою батьківщину» (рос. — «Я люблю свою родину») під час поїздок у зону бойових дій 2014 року, а в наступні роки вона стала основним елементом репертуару студії «Квартал 95».