Загалом, щоб переконати Зеленського остаточно, табору Тири знадобилося близько двох років. Перший публічний натяк на їхні політичні плани з’явився наприкінці 2017 року, коли один із найдавніших друзів Зеленського, Іван Баканов[124], зареєстрував нову політичну партію. Назвали її за ситкомом: Слуга народу[125]. Невдовзі Тира помітив, що Зеленський починає прихилятися до ідеї. Однією з підказок стала книга, яку він тоді читав, — про життя і кар’єру авторитарного лідера Сінгапура Лі Куана Ю. За тридцять років влади Лі здобув незалежність для свого міста-держави та створив там економічне диво. Однак правив він за допомогою страху, ув’язнював і змушував замовкнути критиків.
— Ти готовий так робити? — запитав Тира Зеленського, коли побачив його із цією книгою під час гастролей Європою.
Тоді він прямої відповіді не отримав. Проте невдовзі, під час зупинки у Німеччині, Зеленський підсів у фургон до Тири й попросив цигарку. Це було одне з небагатьох місць, де Зеленський ще міг покурити без нагінки за це від друзів. Зробивши кілька довгих затяжок, він повідомив новину Тирі:
— Балотуюся.
То сталося у квітні 2018-го, більш ніж за пів року до того, як про це рішення дізналася дружина Зеленського та його найближчі друзі. Однак Тирі було ясно, що йдеться не про скороминущу примху. Зеленський ретельно зважив свої шанси.
— Ми розуміли, з ким матимемо справу, — казав мені Тира.
Обидва інших кандидати були заможними олігархами ще до приходу до влади. Порошенко й досі володів провідним українським телеканалом. Тимошенко заробила чималі статки на торгівлі газом та особисто знала Путіна. За часів свого дисидентства та прем’єрства вона також набула політичної ваги у західних столицях.
— Вони малу владу. Мали ресурси, — розмірковував Тира. — А тут — хлоп із Кривого Рогу, абсолютно жовторотий.
Утім, була принаймні одна впливова людина, до якої Зеленський міг звернутися по підтримку. Телеканал, що транслював передачі Зеленського, зокрема й «Слугу народу», належав мільярдерові Ігорю Коломойському, нафтовому та банковому магнату з виглядом типового олігарха. Грубий і злостивий, він якось під час спілкування з пресою накинувся з лайкою на журналіста «Радіо Свобода», обізвав «проституткою» та «довбаною спідницею»[126]. Коломойський мав рідкісну особливість — тікав як від російського, так і від українського правосуддя. Влада у Москві розшукувала його за «воєнні злочини» на сході України, пов’язані з діяльністю воєнізованого формування, яке Коломойський фінансував. Влада у Києві — за фінансові злочини, пов’язані з виведенням активів з банку, через що державі довелося рятувати його від банкрутства внеском у сумі 5,6 мільярдів доларів. Коломойський ці звинувачення завжди відкидав. Щоб уникнути арешту, він 2016 року переїхав до Швейцарії, а пізніше — до Ізраїлю, «за сімейними обставинами». Вони із Зеленськими не були близькими. Проте до початку виборчої кампанії 2018 року знали одне одного завдяки роботі та за суспільними зв’язками[127]. Раз на приватному святкуванні дня народження олігарха Зеленський виступив із концертом, а його фільми й телешоу приносили медіахолдингу Коломойського багато грошей.
Коломойський охоче зголосився підтримати політичну кампанію Зеленського — але не від доброти сердечної. Він хотів повернутися до України та відновити контроль над своїм банком, який 2016 року держава, порятувавши від банкрутства, націоналізувала. Ідея підтримати несподіваного кандидата в президенти припала Коломийському до душі. Це обіцяло зробити його потужним гравцем на виборах і, залежно від результатів, забезпечити вплив на державні справи. Під кінець літа 2018 року Коломойський уже активно допомагав Зеленському закладати основи його передвиборчої кампанії.
Очолювати її доручили колишньому юристу Коломойського, Андрію Богдану, ділку з янгольським обличчям і безжальною репутацією. В нагороду за перемогу Зеленського Богдан отримає посаду керівника президентської адміністрації — роль, наділена величезною владою. Однак на початку, коли політичні плани ще були таємницею навіть для родини Зеленського, Богдан не висовувався і зосередився на роботі.
— У нашій країні, щоб тебе обрали, потрібні два складники, — пояснював мені Богдан. — Телевізійний канал і впізнаваність.
Коломойський мав перше, Зеленський — друге.
— Решта — справа маркетологів, політичних консультантів тощо.
Іншими словами — справа таких як Богдан. Щоб оцінити ставлення електорату до Зеленського, його команда провела низку загальнонародних опитувань. Результати приголомшували. У середині вересня 2018 року, коли Зеленський ще і словом не згадував про свої політичні плани й лише з них глузував, опитування поставило його на друге місце серед потенційних кандидатів у президенти. Він уже випереджав чинного, хоча сильно відставав від своєї головної суперниці, Юлії Тимошенко[128].
124
Іван Баканов з 2017 до 2019 року був керівником партії «Слуга народу». Обіймав посаду голови Служби безпеки України із 27 травня 2019 року (в статусі виконуючого обов’язки до 29 серпня 2019 року). Звільнений 17 липня 2022 року.
125
Про реєстрацію нової політичної партії з назвою «Слуга народу» написала «Українська правда» у грудні 2017 року.
126
Відео з лайкою Ігоря Коломойського було опубліковано на ютуб-каналі «Радіо Свобода» 19 березня 2015 року.
127
Деталі взаємин Зеленського з Коломойським я висвітлював у репортажі для Time, присвяченому президентським виборам в Україні та опублікованому 28 березня 2019 року.
128
Загальнонаціональне опитування, опубліковане 25 вересня 2018 року провідною українською соціологічною групою «Рейтинг», поставило Зеленського на друге місце серед потенційних кандидатів у президенти: він мав підтримку 7,8 % — проти 6,8 % у чинного президента та 13,2 % у Юлії Тимошенко.