Його гасло — «Армія. Мова. Віра» — символізувало різкий зсув Порошенка вправо з наближенням виборів. Він позиціонував себе як президента воєнного часу, єдиного, кому вистачить характеру витурити росіян. Вимагав нових обмежень російської мови та закликав військових наступати на позиції росіян, навіть коли це не мало стратегічного сенсу. До того ж почав докладати зусиль, щоб позбавити Російську православну церкву її земель і становища в Україні, — процес, який Зеленський продовжить після повномасштабного вторгнення Росії.
Однією з найскладніших проблем України наприкінці каденції Порошенка стала дипломатія. Щоб допомогти Україні себе захистити, США і Європа надавали скромну кількість зброї, програми військового вишколу і мільярди доларів у вигляді позик і фінансової допомоги. Однак у вузькому колі західні дипломати вже давно почали говорити про свою «втому від України», про дедалі сильніше відчуття того, що ця країна — пропаща справа, надто корумпована та дисфункціональна для порятунку з лабетів Росії. Після падіння старого режиму корупція не зменшилася. У певному сенсі навіть збільшилася. Зафіксовано, як один із головних прокурорів країни часів Порошенка радив фігурантам корупційних розслідувань, як їх уникнути[129]. Інший чиновник, наближений до Порошенка, був залучений до схеми, за якою контрабандну військову техніку з Росії продавали з націнкою Збройним силам України[130].
Доказів прямої причетності Порошенка до цих скандалів не було, і його союзники відкидали припущення про корупцію. Однак під час візитів Порошенка за кордон розчарування українських союзників дуже відчувалося. На початку 2018 року, за рік до виборів, Порошенко поїхав на щорічну конференцію з безпеки до Мюнхена, і на те, як його приймають колеги, було боляче дивитися. Україна вже тоді була єдиною європейською країною, на території якої точиться війна. Однак її президент не міг завоювати авдиторію ані у Європі, ані в кімнаті, забитій військовими, ані навіть на саміті з питань війни.
— Я той, хто попереджає вас, що Кремль немає ніяких обмежень для того, щоб досягнути своєї мети, — казав він у промові на конференції. — Україна — це щит і меч Європи[131].
На ілюстрацію цього твердження Порошенко підняв високо над головою, щоб усі бачили, порваний прапор Європейського Союзу та повідомив, що його привезли з фронту на сході України.
Театральний прийом не мав особливого ефекту. Окрім кількох рядів журналістів і дипломатичних працівників, ніхто не потрудився прийти на промову. Того ж дня я відвідав Порошенка в готелі. Насуплений президент сидів із двома радниками у своєму номері, відгородившись шторами від хурделиці за вікном.
— Не люблю чути про заморожений конфлікт, — сказав він і жестом запропонував мені це записати. — Ні! У нас гаряча війна!
Авжеж, Порошенко мав слушність. Солдати й надалі билися та гинули. Утім, війна стерлася з міжнародного порядку денного, і Захід не відчував нагальної потреби в активних діях. Назавтра у Мюнхені мав відбутися черговий раунд мирних переговорів між Україною та Росією. Однак міністр закордонних справ Німеччини несподівано скасував переговори через невідкладні справи у Берліні: з в’язниці у Туреччині щойно звільнили німецького журналіста, і міністр хотів особисто привітати його вдома[132]. Нового раунду мирних переговорів доведеться чекати ще чотири місяці, і для Порошенка вони знов завершаться глухим кутом[133].
У його номері в Мюнхені ми здебільшого говорили про цю безвихідь, і Порошенко дякував мені за висвітлення війни, наче моя стаття могла щось змінити. Президентові потрібно було змусити європейців відчувати цю війну як їхню власну, як загрозу їхній безпеці, а не просто якусь територіальну суперечку на далеких руїнах Радянського Союзу.
— Будь ласка, приїжджайте в Україну, будьте моїм гостем, — запросив Порошенко. — Можливо, поїдьте на фронт, подивіться на власні очі, що там відбувається. Я можу організувати таку поїздку, адже я в цьому зацікавлений.
Так само він запрошував багатьох лідерів, із якими зустрічався у Мюнхені. Охочих було мало, і Порошенко не міг зрозуміти, чому його повідомлення не знаходить відгуку.
129
Українська служба BBC висвітлила скандал із аудіозаписами головного антикорупційного прокурора Назара Холодницького в детальному репортажі, опублікованому 4 квітня 2018 року.
130
Корупційний скандал, пов’язаний з імовірним контрабандним ввезенням та продажем російської військової техніки в Україну, виник у результаті розслідування українського видання Bihus.info, опублікованого 27 лютого 2019 року під заголовком «Армія. Друзі. Бабки».
131
Промова Петра Порошенка на Мюнхенській конференції з питань безпеки 16 лютого 2018 року.
132
У дописі в соціальних мережах з Мюнхенської конференції з безпеки 17 лютого 2018 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін поклав відповідальність за скасування мирних переговорів з Росією того дня на «німецьку делегацію» — після того, як міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель, ключовий посередник у переговорах, повернувся до Берліна, щоб провести пресконференцію з нагоди звільнення німецького журналіста Деніза Юселя з турецької в’язниці.
133
Наступний раунд мирних переговорів у так званому Нормандському форматі — за участі міністрів закордонних справ Росії, України, Німеччини і Франції — пройшов у Берліні 11 червня 2018 року.