— Він не зміг конкретизувати, що саме робитиме після перемоги, — поділився зі мною враженнями представник Міністерства закордонних справ Німеччини. — Очевидно, люди хочуть президента з телесеріалу. Тільки не знати, чи буде Зеленський таким президентом.
На початку видавалося, що в перегонах легко виграє найвпливовіша жінка України. Жоден інший кандидат, найменше Зеленський, не міг похвалитися досягненнями Юлії Тимошенко: два терміни в кріслі прем’єр-міністра, два роки за ґратами як політична ув’язнена, та два народних повстання, під час яких люди носили вулицями її портрети як амулет проти корупції. Коли на запрошення Юлії Тимошенко я під час перегонів потрапив до її офісу, той нагадував тривимірне резюме. Стіни були обклеєні світлинами, на яких вона у 2004–2005 роках веде Помаранчеву революцію до перемоги. Я побачив скляну гірку, що ломилася від подарунків дипломатичних посланців із Китаю, та світлину в рамці — Юлія Тимошенко разом із автентичною залізною леді Маргарет Тетчер.
На робочому столі поряд із портретом доньки стояло спільне фото Тимошенко з Дональдом Трампом; її білява коса-корона якимсь чином затьмарювала його золотавий зачіс. Тимошенко не відчувала особливих симпатій до Трампа. Проте для політика в Україні немає ціннішої підтримки, ніж публічна підтримка президента США. Якось під час промови Трампа на щолютневому Національному молитовному сніданку у Вашингтоні Тимошенко зайняла місце у передній частині залу, під об’єктивами телекамер. Потім дочекалася Трампа біля вбиральні — заради короткої розмови та світлини, яку оформила у рамку й поставила на свій стіл.
Рік по тому Тимошенко спостерігала за тим, як спритно обганяє її у передвиборчих рейтингах Зеленський, і думала про Трампа, про те, як 2016 року він вирвався уперед і обійшов Гілларі Клінтон. Знайома історія: зірка телебачення розбиває найдосвідченішу політикиню країни, коли вона вже за крок до президентства. Тимошенко це завдавало болю. То були її треті президентські перегони — і, ймовірно, останні. Утім, вона не засуджувала українців за підтримку Зеленського.
— Звинувачувати їх в тому не можна, — казала мені у своєму офісі. — Обурення людей — ознака безсилля. Вони настільки розчаровані, настільки незадоволені системою, що починають шукати нові шляхи виходу. А коли не знаходять, з’являються люди на кшталт Зеленського; це протест, відповідь на відчуття безнадії.
Тимошенко вбачала в цьому прояв тенденції: у той час світом прокотилася хвиля популістських перемог, яка привела до влади Трампа та його численних наслідувачів.
— Таке відбувається не лише в Україні. Світовий тренд. Повна деградація представницької демократії.
З арсеналом вдалих трюків і достатньою кількістю підписників у соцмережах, за висловом Тимошенко, «можна зробити з коня сенатора». Або з коміка — президента.
Останній сезон «Слуги народу» виклали на ютубі в безплатному доступі наприкінці березня, за лічені дні до першого туру виборів[138]. То була кульмінація кампанії Зеленського, фінальне звернення до електорату. Сюжет пропонував народу України уявити гнітюче майбутнє, де їхньої країни більше не існує. Низка переворотів розділила націю на купку карликових держав, якими керують дивні султани, фашисти та клептократи. Персонаж Зеленського, вигаданий президент, стає жертвою змови й потрапляє до в’язниці. У фіналі серіалу його звільняють, і він рушає об’єднувати Україну знов. За допомогою наполегливої праці та запальних промов — «Кожен має робити свою справу!» — надихає роздроблені українські держави возз’єднатися під його керівництвом. Останні кадри показують, що чекає на українців у далекому майбутньому. Там їхні правнуки живуть у достатку, розмовляють багатьма мовами, дивуються і трохи губляться, коли, сидячи в чистих просторих класах, слухають від учителя про бурхливе минуле України.
Це далеко не найкраща робота Зеленського — ні як актора, ні як сценариста. Не смішна та ще й із казковим фіналом, який відгонить агітпропом, — у чому, схоже, й полягав задум. Фінальний сезон мав на меті завоювати виборців, а не телевізійних критиків. Час його виходу в ефір залишав українцям п’ятницю та суботу для запійного перегляду нових серій, перш ніж вирушити до виборчих дільниць, — і результати тієї неділі були однозначними. У першому турі голосування в бюлетені було тридцять дев’ять кандидатів, і Зеленський із великим відривом переміг усіх, вибивши з перегонів Юлію Тимошенко і набравши майже вдвічі більше голосів, ніж його найближчий суперник. Три тижні по тому, у другому турі, Зеленський протистояв Порошенку і переміг, набравши приголомшливі 73 % голосів. З двадцяти чотирьох областей, які брали участь у виборах, усі, крім однієї, віддали голоси Зеленському. Виборчі мапи на екранах телевізорів нагадували море зеленого кольору — кольору його кампанії.
138
Прем’єра третього сезону «Слуги народу» відбулася 27 березня 2019 року, про що написала українська служба BBC. Перший тур президентських виборів пройшов за чотири дні, у неділю 31 березня.