За лічені дні до мого приїзду в Москву біля стін Кремля застрелили одного з найвпливовіших критиків Путіна — Бориса Немцова. Друзі та прихильники не могли оговтатися від шоку. Того тижня вони планували вийти до Кремля на черговий масовий марш протесту проти війни в Україні.
Тепер це буде марш жалоби. Однак Затулін, запеклий прибічник жорсткої політики, переживав свої найкращі часи. Він прийняв мене у своєму захаращеному кабінеті, неподалік від місця вбивства Нємцова. Кабінет заповнювали старовинна зброя, церемоніальні шаблі, інші військові сувеніри; полиці ломилися від книг з історії Російської імперії. На цьому Затулін спеціалізувався. Він був одним із засновників політичної партії Путіна, старожилом Кремля. Працював у російському парламенті з 1993 року та займався там справами «близького зарубіжжя» — країн колишнього Радянського Союзу.
Затулін, як і Путін, мріяв відновити контроль Росії над цими народами. Утім, протягом перших двадцяти років політичної кар’єри його зусилля на цьому фронті не приносили значних результатів. Він просторікував на державному телебаченні про зруйновані узи мови та віри, які колись утримували Україну в межах «русского міра». Мало хто сприймав Затуліна серйозно. У 2006 році українська влада визнала його персоною нон ґрата та звинуватила у розпалюванні національної ворожнечі. Лише 2014 року Затулін отримав справжній шанс засяяти. На початку війни він став зв’язковим між Кремлем та його воєнізованими маріонетками в Україні, доправляв гроші «лідерам» сепаратистів, давав вказівки повстати та взяти під контроль місцеві органи влади. Успіх був неповним. Затулін зі своєю когортою сподівалися заволодіти всім сходом і півднем України, принаймні її третиною, а були змушені задовольнитися Кримом і частиною Донбасу. Проте Затуліна така обмежена перемога влаштовувала. Цього вистачить, казав він мені, якщо Україна запровадить Мінські домовленості.
Сіль угоди, за словами Затуліна, — в концепції децентралізації, вона дозволить Росії контролювати регіони України, які «поділяють російські погляди з усіх важливих питань». Місцева влада в цих регіонах зберігатиме вірність Москві. Кремль допомагатиме місцевим вести політичні кампанії та запускати телевізійні канали. У крайньому разі, лояльність місцевих урядовців можна купити або здобути шантажем.
— У великому українському хорі Росія матиме власного соліста, і той співатиме для нас, — казав Затулін. — Оце й буде наш компроміс.
За його словами, якщо влада в Києві прийме таку схему, «ми не матимемо потреби розривати Україну на частини».
Наймогутнішим західним союзникам України цей компроміс видавався цілком прийнятним. Канцлерка Німеччини Анґела Меркель тиснула на Порошенка, щоб він пристав на угоду, а американці закликали до її виконання. Джо Байден, тоді віцепрезидент, наприкінці 2015 року здійснив візит до Києва, сподіваючись прискорити мирний процес. Однією з перших зупинок Байдена став Майдан Незалежності, де американський гість роздивлявся меморіал полеглим під час революції. Наступного дня Байден виголосив у Верховній Раді промову, в якій твердо схвалив Мінські угоди. Пристати на них буде важко для обох сторін, сказав він. Росіянам доведеться відвести війська та роззброїти своїх маріонеток. Доведеться повернути Україні контроль над її кордоном із Росією. Однак владі в Києві також треба буде продемонструвати готовність дотримати свої зобов’язання. Україні доведеться змінити Конституцію, наголосив Байден, і прийняти ідею децентралізації. Він навіть порівняв її, хай і не зовсім влучно, з американським політичним експериментом:
— Саме ця проблема федералізму мало не завадила формуванню нашої держави. Автономні незалежні штати, їхній намір мати власну поліцію, їхній намір мати власну освітню систему, мати власний уряд у рамках об’єднаної Конституції[176].
Понад усе Байден закликав Україну провести на Донбасі вибори й дозволити його народу обрати власних лідерів. Ці вибори були частиною мирного процесу, прописаного в Мінських угодах, і Байден вважав, що в довгостроковій перспективі вони лише зміцнять Україну.
— Вільні та чесні вибори — це те, чого Кремль боїться найбільше, — провадив Байден. — Вони не лише жадають ваших територій — їх лякає ваш успіх. Адже якщо відбудуться вільні вибори й люди вирішать, я цього певен, що вони невіддільна частина України, — що насамперед вони українці — ось чого боїться Росія. Саме це лякає Путіна.
176
Промова Байдена у Верховній Раді 9 грудня 2015 року доступна в архівах Білого дому часів Обами.