Орландо сіла на стілець, який підсунула для неї Една. Свого орангутанга вона тулила до себе.
— Я — Робін,— усміхнулася до неї Робін.
— Робін — це назва пташки-малинівки,— негайно озвалася Орландо,— А Додо — це пташка-дронт.
— Її так мама з татом називали,— пояснила Една.
— Ми з тобою обидві — пташки,— сказала Робін. Орландо якийсь час дивилася на неї, тоді мовчки встала і вийшла.
Една тяжко зітхнула.
— Вона повсякчас ображається. Ніколи не вгадаєш, що саме...
Але Орландо повернулася з олівцями й альбомом з корінцем-спіралькою; Страйк був упевнений, що це все дівчині купила Една, щоб якось підтримати. Орландо сіла за стіл і всміхнулася до Робін мило й відкрито, від чого тій чомусь стало сумно.
— Я тобі намалюю малинівку,— оголосила Орландо.
— Чудово,— відповіла Робін.
Орландо заходилася малювати, висолопивши язика. Робін мовчки спостерігала за народженням малюнка. Відчувши, що Робін уже встановила з Орландо кращий контакт, ніж вдалося йому, Страйк їв шоколадне печиво, яким його пригостила Една, і провадив з нею ввічливу розмову про сніг.
Нарешті Орландо закінчила малюнок, вирвала сторінку з альбому й посунула до Робін.
— Дуже гарно! — просяяла та.— Шкода, що я не можу намалювати тобі додо — я геть не вмію малювати...— (Страйк знав, що це неправда; він бачив, як вона знічев’я малювала на папірцях).— Але щось я тобі подарувати повинна.
Вона заходилася копирсатися в сумці. Орландо захоплено спостерігала. Нарешті Робін видобула маленьке дзеркальце з зображенням рожевої пташки на звороті.
— Ось,— сказала Робін.— Це фламінго. Теж пташка. Бери.
Орландо взяла подарунок з розтуленим ротом, не зводячи з нього очей.
— Подякуй пані,— підказала Една.
— Дякую,— мовила Орландо і сховала дзеркальце в мавпу.
— Усередині торбинка? — зацікавилася Робін.
— Це моя мавпочка,— сказала Орландо, обіймаючи орангутанга.— Мені її татко подарував. Татко помер.
— Дуже прикро це чути,— тихо відповіла Робін; перед очима постав образ Квайнового тіла — порожнього, мов живіт мавпи-торбинки...
Страйк у той самий час глянув на годинник. Час зустрічі з Фенкортом наближався. Робін відпила кави і спитала:
— Ти ховаєш у своїй мавпочці різні речі?
— Мені подобається твоє волосся,— повідомила Орландо.— Таке блискуче й жовте.
— Дякую,— відповіла Робін.— У тебе там усередині є ще малюнки?
Орландо кивнула.
— Можна мені печивко? — спитала вона в Едни.
— Можна подивитися інші твої малюнки? — поцікавилася Робін, поки Орландо жувала.
Після недовгих роздумів Орландо відкрила свого орангутанга.
Звідти з’явилася гірка зібганих картинок, намальованих на аркушах різного кольору й розміру. Спершу ні Страйк, ні Робін не перевертали їх, а лише захоплено коментували малюнки. Орландо розкладала папірці на столі, Робін розпитувала про яскраву морську зірку та янголів-танцюристів, намальованих маркерами й олівцями. Насолоджуючись увагою, Орландо почала діставати з торбинки знаряддя своєї праці. Ось касета для друкарської машинки, довгаста й сіра, а в ній — тоненька стрічка з дзеркально відображеними словами, що їх друкував Квайн. Страйк ледь стримався, щоб не схопити її одразу; касета зникла під коробкою з кольоровими олівцями й пачкою м’ятних льодяників, але Страйк усе поглядав на неї. Орландо розклала малюнок з метеликом, крізь який проглядав неакуратний дорослий почерк на звороті.
Заохочувана Робін, Орландо діставала нові й нові скарби: аркуш з наліпками, поштівку з Мендипськими пагорбами, круглий магніт на холодильник з написом «Обережно, бо потрапите в мій роман!». Врешті-решт вона вийняла три малюнки на якіснішому папері: дві пробні ілюстрації до книжок й ескіз обкладинки.
— Це з татової роботи подарунок,— пояснила Орландо.— Денілчад мене помацав, коли я захотіла її взяти,— додала вона, показуючи яскраву ілюстрацію, яку Страйк упізнав: кенгуриця-стрибуниця Кайла. Орландо домалювала Кайлі сумочку і капелюшок і розфарбувала яскраво-неоновими фломастерами контури принцеси, яка балакала з жабкою.
Рада, що Орландо так розбалакалася, Една приготувала ще кави.
Знаючи, що час спливає, та боячись спровокувати сварку, в результаті якої Орландо заховає свої скарби, Робін і Страйк теревенили і роздивлялися кожен аркуш на столі. Побачивши дещо корисне, Робін підштовхнула аркуш до Страйка.
На звороті малюнка з метеликом було кілька імен:
Сем Бревіль. Едді Бойн? Едвард Баскенвіль? Стівен Брук?
Поштівку з Мендипськими пагорбами надіслали в липні. Там було написано: