Ой нагаєчка, дротяночка
Із кілочка не спадає.
Шитий рушничок від дрібних слізочок
Ніколи не висихає.
Перший дует Мелашки і Василя Паливоди (її коханого)
Василь.
Ой ти, дівчино, гордая, пишна!
Чом ти до мене звечора не вийшла?
Мелашка.
Ой як же мені та до тебе вийти?
Вороги мене осудять, не велять любити.
Василь.
Нехай судять, нехай осуждають;
А як ми поберемось, вони перестануть.
Мелашка.
Коли ж то се буде?
Василь.
Як батько розсуде.
Мелашка.
Він тебе не любить.
Василь.
Чим мене огудить?
Мелашка.
Каже: бідний! Як віддать?
Василь.
Один бог багат.
Маласю моя! в тугу не вдавайся,
На мою любов щиро сподівайся.
Мелашка.
Серденько моє радості не чає.
Василь.
Бодай тому тяжко-важко, хто нас розлучає.
Мелашка.
Батько ж то ріднесенький, що нас розлучає.
(Далі співають одночасно)
Василь.
Маласю моя!
На мене надійся.
Нема того на світі,
Хто б нас розлучив!
Мелашка.
Василечку мій!
Я не надіюсь.
Нема того на світі,
Хто б нас з'єдинив.
Другий дует Мелашки і Василя
Мелашка.
Тут лихо не біда! Б'ють мене за тебе!
Прошу тебе ласкою: не ходи до мене!
Василь.
Таки буду ходити, таки буду любити,
Бо не можна без тебе на світі жити.
Мелашка.
Я боюсь. Скоро батько ввійде.
Василь.
Нехай сюди прийде,
У ніг його лежатиму,
Слізьми обливатиму
І жалібно прохатиму.
Василь и Мелашка (разом).
Нехай батько ввійде,
Нехай сюди прийде.
У ніг його лежатиму,
Слізьми обливатиму
І жалібно прохатиму.
Мелашка.
Не розлучай нас, тату рідний!
Дай пожити мені, бідній!
Василь.
Не пий, не пий нашої крові;
Не розривай щирої любові,
Худобу всю собі озьми.
Мелашка.
Без неї щасливі будем ми.
(Разом.)
Нема біди,
Нема нужди,
Де щирая любов.
Дасть нам радість,
Дасть нам щастя
Наша вірная любов.
Перша пісня дячка Тимофтія Книшевського
Люблю тя, друже мой, паче себя!
Нє віжу тєбя, трачу сєбя.
Скорбь зді прелютая вік вікуєт;
Воздух любовний кровь волнуєт.
Лютия страсті мя разжизают,
Желанія тяжкі дух раздувают.
З очей сладчайшіх пролєй согласность
І совокупно вступімо в брачность.
Терцет Книшевського, Мелашки і Василя
Книшевський.
О вкуснєйшая паче кутіі!
Внємлі слова моі!
На тя гляжу,
Ти мя разіш.
Тєбі скажу:
Прєлєстєн книш.
Скажу не в сміх,
Прєславна ковбаса,
Но паче сіх
Сіяєт твоя краса!
Дай дєсніцу – сочєтаймося;
Дай уста – облобизаймося.