Ця вода була інакша. Вона була така солона, що аж виїдала очі, пощипуючи в носі. А ще вона була така глибока, що Аня навіть не могла собі уявити.
Виплутавшись із машини, вона щосили спрямувала своє тіло вгору. А коли нарешті випірнула на поверхню, то жадібно ковтнула повітря, намагаючись знову не піти на дно. Озирнувшись навколо, дівчина перелічила голови. Усі три її напарниці були поряд, і зараз вони підпливали до неї з гнівним блиском в очах.
— Давайте одразу домовимося, — випалила Аня. — Я дозволяю вам себе вбити, але на суші! Дуже не хочу, щоб моє тіло пішло на корм рибам. А ще більше — крабам. Я зовсім не люблю крабів!
— Тоді тобі краще тікати! — зловісно просичала Глорія, і дівчата з гучним вереском накинулися на Аню. Так, ніби це й справді була їхня садова копанка, а не темні й глибокі води нічного Егейського моря.
Задихаючись від сміху, вони вилізли на пірс — мокрі до нитки, без капелюхів, що назавжди канули в морську пучину.
— А годинник досі працює! — залізла в нагрудну кишеню Амелі. — У нас є рівно півгодини. Встигнемо?
— Не люблю займатися легкою атлетикою на підборах, у сукні та ще й коли вся шкіра солона, — скривилася Глорія. — Але містер Поль не залишив нам вибору. На старт… увага… руш!
Вони бігли вздовж моря, забувши про голод і втому, не зважаючи на прохолодний морський бриз і непристойні пропозиції корабельних офіцерів. Вони були вільні, мов острівний вітер, і раптом щасливі, як ніколи в житті.
Пробило північ, коли дівчата, залишаючи по собі мокрий слід, увійшли в ресторан готелю «Вікторія». Грав струнний квартет, стишено розмовляли між собою елегантно вбрані леді та джентльмени, на столах стояли величезні букети живих троянд пастельних тонів. Нараз музика урвалася, і гості здивовано повернули голови на новоприбулих.
Лише гер Фрідріх, що розташувався в самому кінці залу і сьорбав віскі, не виказав жодного здивування. Він тільки ліниво відклав убік вечірню газету. Відтак подивився на годинник і гукнув офіціантові:
— Шановний, чотири чашки чаю та ще одну пляшку віскі, будь ласка. Леді… — лише тут він справді здивувався, завваживши Аню в чоловічому вбранні та з короткою стрижкою, — …та джентльмен не відмовляться також від вашого фірмового курячого бульйону.
Музика заграла знову, а дами й кавалери повернулися до розмірених бесід.
— Господи Ісусе, — ледь помітно посміхнувся дід, дивлячись на мокрих артемід, які мовчки сиділи на оббитих кораловим оксамитом кріслах і докладали величезних зусиль, щоб не засміятися, — здається, хтось плив брасом38 від самого Андросу.
27 Ракія — фруктова, найчастіше сливова горілка, типова для країн Середземномор’я та Балкан.
28 «Із Бостона з любов’ю» (англ.).
29 Будьмо! (Англ.)
30 Пане! (Грецьк.)
31 Що наготували, пані? (Грецьк.)
32 Мається на увазі фета.
33 Маніжка, або манишка, — нагрудна вставка до плаття або сорочки.
34 Пане й пані (нім.).
35 Братова́ — дружина брата.
36 Караф — грецький графин для вина.
37 «Бляшана Ліззі» — альтернативна назва автомобіля Ford Model T.
38 Брас — стиль плавання.
Місія друга
Свята Катерина — заступниця
Колеса відстукували по рейках, відбиваючи ритм серця. За вікном швидко змінювалися пейзажі — то море, то гори, то рисові поля. Аня не встигала роздивитися. Але й у самому поїзді було не менш цікаво.
Вагон другого класу був заповнений японцями в костюмах європейського крою, плащах і циліндрах. Вони гомоніли між собою, читали газети чи просто куняли, склавши руки на грудях. Були тут і дві жіночки поважного віку, убрані в теплі осінні кімоно, із традиційно зачесаним і заколотим блискучими шпильками волоссям. Вочевидь, вони супроводжували своїх чоловіків, які зосереджено грали в шахи, мовчки беручи з паперових пакетів онігірі39 та напихаючи ними роти.
У цьому вагоні, умостившись біля останнього вікна, їхала ще одна дівчина. Японка, убрана по-європейськи в сукню та кумедний старомодний капелюшок із рожевими квітами. Ця особа заворожено читала книжку, нагадуючи Ані своїм виглядом лісову фіалку, милу та геть беззахисну.
Аня відвела погляд. Артеміди сиділи поряд, одна навпроти одної. Усі в непримітних вовняних спідницях, блузках під шию та довгих пальтах. Аня теж перевтілилася в панянку, сховавши стрижене волосся під береткою. Однак на її коротенькі пасма, що все одно стирчали врізнобіч з-під головного убору, поглядали з підозрою. Як, власне, і на всю їхню дівочу компанію.
Мірто та Глорія сиділи на протилежних полицях і дрімали, поклавши голови на коліна одна одній, чим дратували Амелі. Вона взагалі була дуже розлючена, ще відтоді, коли вони дісталися Токіо й від гера Фрідріха їм передали черговий конверт. У короткій записці була вказана лише адреса католицької місії Святої Катерини в містечку на південь від столиці й дописка: «Протриматися півроку».