— Пані Марто… — несміло озвалася Аня. — А мене ви пам’ятаєте?
— Авжеж, дитино, пам’ятаю. — У немолодих очах жінки засвітилися теплі вогники. — Хоча ти дуже змінилася. Виросла…
Вона з ніжністю погладила Аню по голові.
— Можливо, саме через мене тебе й узяли в притулок, — раптом додала пані Марта.
— То ви давно знайомі з гером Фрідріхом? — оживилася Аня. — Ви…
— Усьому свій час. Відпочиньте з дороги. Ну, а якщо хочеш запитати про свою маму, — знову звернулася до Ані пані Марта, — то з нею все гаразд. По смерті мого чоловіка я взяла до рук наші прибуткові будинки, зробила ремонт, змінила водостоки. Квартира твоєї матері більше не скидається на підвал зі щурами, тож цим можеш не перейматися.
— Вона знає, що я маю приїхати?
— У тебе ж скоро іменини. Думаю, вона з нетерпінням чекає, доки ти складеш свій іспит.
Ще тоді Аня подумала, а що, якби їхнє останнє тренування насправді виявилося б екзаменаційним? Тієї миті вона ще не знала, ще не підозрювала, наскільки близька від правди.
75 Юката — традиційний японський одяг, здебільшого повсякденного використання, що за кроєм схожий на халат.
76 Жуль Верн (1828–1905) — американський письменник, автор пригодницького роману про Африку «П’ятнадцятирічний капітан».
Розділ другий
Київська олімпіада, або Місію провалити заборонено
— Мірто у фехтувальній команді? Не можу повірити… Але чому Мірто? — безбарвним тоном сказала Аня, розглядаючи буклет, у якому були розписані учасники олімпіади. — Вона й фехтувати нормально не вміє. Чому вони не включили мене в гімнастичну збірну?
— Я тобі можу назвати цілий список причин, якщо сама допетрати не можеш, — різко забрала в неї з рук буклет Амелі. — По-перше, наша мета, вочевидь, не золота медаль, ми працюємо під прикриттям, а ти почнеш хизуватися, бо тобі неодмінно захочеться виграти. По-друге, спортивна гімнастика — це тобі не цирк. Твоя імпровізація й балетні па тут не допоможуть. У спорті є чіткі нормативи…
— Звісно, зате Мірто — королева фехтування, — кинула Аня, усе ще не в змозі повірити, що її позбавили такої можливості. — А ще вона просто викапана полька!
Окрім програми в конверті лежали посвідка учасниці олімпіади Марії Копач із Варшави зі вклеєною фотокарткою Мірто та довгий лист, написаний рівним почерком гера Фрідріха.
Мірто лише знизала плечима, не реагуючи на випади Ані, а Глорія вже розгортала аркуш недешевого цупкого паперу, розкладаючи його на столику перед дівчатами й швидко пробігаючи очима по змісту. Дівчата підступили ближче.
— Коли набридне скиглити, приєднуйся, — кинула Амелі насупленій Анничці. — Непогано було б для початку принаймні прочитати інструкції.
Та неохоче підійшла, зазираючи через плече Глорії. У листі було написано таке:
Любі артеміди!
Я вам уже казав, як ви мене розчарували? Так от, даю вам шанс повернути мою повагу. Назвімо цю операцію «Київська олімпіада». Нагадаю, місія не тренувальна! Розповідаю все по порядку.
У липні до нашої структури звернувся одеський поміщик Ласточкін із дуже делікатною справою: його дочка, київська інститутка Люся, дівчина скромна та порядна, таємно втекла з молодим банкіром, високим блондином, що назвався паном Бочковським. Подейкували, що описану пару бачили в потязі на Київ, а далі їхній слід зник. Дівчина не надсилала жодної телеграми по приїзду, як обіцяла батькам у прощальній записці. Знайома історія? Наші агенти обійшли всі будинки терпимості77, але ніде не знайшли Люсю. Ми були припустили, що її відправили кудись у Ригу чи Варшаву, або й справді пан Бочковський планував побратися з дівчиною з великої любові, аж раптом отримали ще кілька звернень про ідентичні делікатні справи. Розумієте, батьки не поспішають звертатися в поліцію, бо не хочуть стягати сором на свою родину. Натомість від середини липня маємо цілих п’ять таких телеграм, адресованих у секретну службу «Артеміди». Закономірність чи збіг, що всі дівчата освічені, красиві та незаймані (принаймні так стверджують їхні батьки), а всі кінці сходяться в Києві просто напередодні найвидатнішої події року — Всеросійської олімпіади?
Водночас між київських легкоатлетів шириться чутка, буцімто для високопоставлених гостей зі всієї імперії готується особлива розвага, на яку можна буде потрапити виключно за запрошенням і лише маючи чималенький капітал. До початку олімпіади лишається тиждень. Якщо наше припущення правильне, то маєте рівно тиждень, щоб затримати організаторів цього підпільного борделю. Усе має бути офіційно й відповідно до протоколу — із поліцією, а хочете — охоронною службою, жандармерією чи самим київським комендантом генералом Медером. Будьте дуже обережні, бо не виключено, що до списку гостей потраплять високі чини та впливові підприємці.