Якщо цукор — це справді таємна зброя сили волі, тоді я не сумніваюся, що напишу бестселер і матиму купу спонсорів. Але поки ми зі слухачами проводили власні експерименти, намагаючись поповнити ресурси сили волі, у деяких науковців, зокрема й Ґелліота, почали виникати доречні запитання. Скільки саме енергії споживається під час актів розумового самоконтролю? І чи насправді потрібно багато цукру, щоб відновити цю енергію? Роберт Курцбан, психолог із Пенсильванського університету, стверджує, що фактичний обсяг енергії, необхідний мозку для здійснення самоконтролю, становить менше половини одного драже «Тік-Так» на хвилину[70]. Це, очевидно, більше, ніж використовує мозок для виконання інших розумових завдань, але набагато менше, ніж потрібно тілу під час фізичних навантажень. Тож якщо у вашому організмі достатньо ресурсів, щоб прогулятися кварталом і не знепритомніти, абсолютні потреби в самоконтролі не здатні висмоктати з вас усі запаси енергії — і вам вже точно не треба пити солодкий висококалорійний напій, щоб їх відновити. Тоді чому ж підвищене споживання мозком енергії, коли ви контролюєте себе, так швидко виснажує запаси сили волі?
Щоб відповісти на це запитання, згадаймо економічну кризу 2009 року, що зачепила американські банки. Після фінансового краху в 2008 році банки отримали від держави кошти, які мали допомогти покрити фінансові зобов’язання, щоб швидко відновити кредитування. Однак банки почали відмовляти в позиках малим підприємствам та фізичним особам. Вони не були впевнені, чи повернуться ці позики, а тому просто нагромаджували свої ресурси. От жмикрути!
Виявляється, людський мозок також іноді може бути скнарою. У кожен конкретний момент часу він має зовсім невеликий запас енергії. Мозок може заощадити певні запаси енергії в клітинах, проте здебільшого залежить від безперервного потоку глюкози в системі кровообігу. Особливі мозкові клітини, що розпізнають глюкозу, постійно пильнують за доступністю енергії. Коли мозок помічає, що рівень доступної енергії знизився, то починає трохи нервувати[71]. А що як енергія зовсім скінчиться? Наче банк, мозок може вирішити припинити витрачати й почати нагромаджувати доступні ресурси. Він скоротить бюджет, не бажаючи використовувати весь запас енергії. І що ж він обмежить насамперед? Самоконтроль — одне з найбільш енергозатратних завдань у мозку. Щоб зберегти енергію, мозок може досить неохоче розлучатися з розумовими ресурсами, необхідними для того, щоб ви опиралися спокусам, концентрували увагу чи контролювали емоції[72].
Дослідники з Університету Південної Дакоти — біхевіоральний економіст К. Т. Ванґ та психолог Роберт Дворак — запропонували модель «енергетичного бюджету» самоконтролю. Вони стверджують, що для мозку енергія — це своєрідні кошти. Він витрачатиме енергію, коли ресурсів багато, і зберігатиме її, коли ресурси вичерпуються. Щоб підтвердити цю ідею, вчені запросили шістдесят п’ять осіб віком від дев’ятнадцяти до п’ятдесяти одного року пройти лабораторне випробування сили волі. Учасники могли обрати одну з винагород — 120 доларів завтра або 450 доларів через місяць. Одна з винагород завжди була меншою, але учасники могли отримати її швидше. Психологи вважають це класичним тестом на самоконтроль, адже в ньому протиставлене негайне задоволення потреб та сприятливіші наслідки в довгостроковій перспективі. По завершенні дослідження учасники мали змогу виграти одну з обраних нагород. Це мотивувало піддослідних ухвалювати реальні рішення, зважаючи на те, що вони насправді хотіли виграти.
Перш ніж учасники робили свій вибір, дослідники вимірювали рівень цукру в них у крові: це допомагало визначити базовий статус доступних «ресурсів» для самоконтролю. Після першого циклу ухвалення рішень учасникам давали або звичайну содову з цукром (для підвищення рівня цукру) або некалорійну дієтичну содову. Потім дослідники знову вимірювали рівень цукру та просили учасників ухвалити ще низку рішень. В учасників, які випили звичайну содову, рівень цукру в крові різко підвищувався. Також вони частіше ухвалювали рішення на користь більшої, але відтермінованої винагороди. Натомість у піддослідних, які випили дієтичну содову, рівень цукру в крові знижувався.[10] Ці учасники частіше обирали негайне задоволення потреб — меншу, але швидшу винагороду. Важливо, що їхні рішення були зумовлені не абсолютним рівнем цукру в крові, а напрямком змін. Мозок запитував у себе: «Доступний обсяг енергії збільшується чи зменшується?». І лише після цього робив стратегічний вибір — витратити чи зберегти цю енергію[73].
10
Це маловідомий ефект дієтичної содової, що викликає відчуття голоду, спричиняє переїдання та збільшення ваги. Солодкий смак обманом змушує тіло, яке очікує, що рівень цукру в крові підвищиться, взяти глюкозу із системи кровообігу. Проте все, що ми отримуємо, — це менша кількість енергії та гірший самоконтроль, тоді як тіло та мозок очікують обіцяного їм цукрового буму. Мабуть, саме тому останні дослідження демонструють, що вживання дієтичної содової асоціюється саме зі збільшенням ваги, а не зі схудненням.