Стислий огляд розділу
Ідея: самоконтроль схожий на м’яз. Він втомлюється, однак регулярні вправи його зміцнюють.
Під мікроскопом
• Злети й падіння сили волі. Цього тижня постежте за своїм самоконтролем, приділяючи особливу увагу тому, коли впродовж дня ваша сила волі найбільша, а коли ви найдужче піддаєтеся спокусі.
• Чи справді ви втомлені? Наступного разу, коли будете «занадто виснажені», щоб тримати себе в руках, проаналізуйте, чи можете ви переступити через це перше відчуття втоми та зробити ще один крок.
Експерименти із силою волі
• Дієта для сили волі. Переконайтеся, що ваше тіло одержує достатньо поживних речовин і в змозі надовго забезпечити вас енергією.
• Гімнастика для сили волі. Щоб потренувати м’яз самоконтролю, цього тижня оберіть по одній справі — яку ви робитимете (вміння «я буду») та яку не робитимете (вміння «я не буду»), або ж спробуйте приділяти увагу речам, які ви зазвичай ігноруєте.
• Знайдіть своє «я хочу». Коли ви зрозумієте своє найбільше «хочу» — мотивацію, що надає сили в моменти слабкості, — згадуйте про нього щоразу, коли відчуваєте, що готові опустити руки чи піддатися спокусі.
Розділ 4. Ліцензія на гріх: чому добрі справи дають нам дозвіл на погані вчинки
Викладаючи курс із науки сили волі, я помітила: буває, що життя створює реальні скандальні ситуації, які чудово демонструють, чому саме ми втрачаємо контроль. Згадаймо лише випадки з Тедом Гаґґардом, Еліотом Спітцером, Джоном Едвардсом та Тайґером Вудсом. Можливо, ці історії вже трохи заїжджені,[14] але й тижня не минає без новенького скандалу за участі якогось політика, релігійного діяча, поліцейського, вчителя чи спортсмена, що шокує весь світ прикладом жахливої втрати самоконтролю.
Хочеться проаналізувати всі ці випадки в аспекті меж самоконтролю. Кожен із цих діячів перебував під постійним тиском — від напруженого графіка до цілодобового самоконтролю під пильним оком громадськості. Звичайно, м’яз самоконтролю в таких людей був просто виснажений, сила волі вичерпана, рівень цукру в крові знизився, а префронтальна кора зморщилася на знак протесту. Хтозна, може, всі вони ще й на дієті сиділи.
Однак така відповідь була б дуже простою (хоча я переконана, що адвокат зрештою випробує це на присяжних). Не кожен випадок ослаблення самоконтролю відображає фактичну його втрату. Іноді ми свідомо вирішуємо піддатися спокусі. Щоб уповні зрозуміти, чому сила волі підводить нас, потрібне якесь інше пояснення — більш психологічне, аніж фізіологічне.
І хоча ви навряд чи опинитеся в центрі секс-скандалу, що спричинить загальнонаціональну істерику, всі ми ризикуємо дізнатися, якою лицеміркою може стати сила волі — навіть якщо ми лише не виконаємо своїх новорічних обіцянок. Щоб уникнути долі скандальних героїв перших шпальт, нам слід ретельніше обміркувати припущення, що будь-яка невдача сили волі зумовлена слабкістю. Іноді ми справді стаємо жертвами власного успішного самоконтролю. Ми розглянемо, як парадоксально успіх може підірвати мотивацію, як оптимізм може зробити нас заручниками власних бажань, і чому беззастережна віра у свої чесноти — найшвидший шлях зазнати невдачі. У кожному з випадків ми побачимо, що капітуляція — це вибір, а не щось неминуче. Зрозумівши, як саме даємо собі зелене світло, ми також збагнемо, як втримати себе в руках.
Від святенника до грішника
Прошу вас оцінити подані твердження за такою шкалою: «зовсім не погоджуюся», «частково погоджуюся» та «повністю погоджуюся». Перше: більшість жінок не дуже розумні. І друге: більшості жінок краще сидіти вдома та виховувати дітей, а не працювати.
А тепер уявіть, що я поставила ці запитання студентам Прінстонського університету. Якщо вам дуже пощастить, студентки не відправлять вас під три чорти зі своїм маразматичним опитуванням. Навіть студенти чоловічої статі не погодяться з такими сексистськими висловлюваннями. Але що як попросити оцінити трохи видозмінені тези, наприклад: Деякі жінки не дуже розумні та Деяким жінкам краще сидіти вдома та виховувати дітей. З такими твердженнями важко не погодитися. Вони можуть здатися трохи сексистськими, однак складно сперечатися зі словом «деякі»[88].
14
Для тих, хто забув (або ніколи й не знав) про скандали, пов’язані з цими чоловіками, пропоную скорочену версію. Гаґґард був міністром і відомим захисником прав сексуальних меншин, але його звинуватили в сексуальних стосунках та вживанні наркотиків разом із хлопцем за викликом; Спітцер — губернатор та колишній генеральний прокурор штату Нью-Йорк, який завзято боровся з корупцією, а потім виявився регулярним клієнтом мережі проституції, яка перебувала під федеральним розслідуванням; Едвардс — кандидат на пост президента від Демократичної партії, який побудував свою кампанію на силі сімейних цінностей, зраджуючи тимчасом свою дружину, що помирала від раку; Вудс — успішний гольфіст, відомий винятковою самодисципліною, доки не з’ясувалося що він знаний розпусник.