Кожен такий вчинок, звичайно, допомагає навколишньому середовищу. Але що буде, коли такі моменти почнуть змінювати нашу думку про самих себе? Нас переконують, що ми піклуємося про планету, та мотивують дбати про екологію за кожної нагоди. А може, ці схвальні вчинки лише шкодять навколишньому середовищу, постійно нагадуючи про нашу екологічну нерозсудли- вість?
Уперше мене занепокоїло це питання, коли були опубліковані результати дослідження, як моральний дозвіл впливає на охорону довкілля. Люди, лише відвідавши сайт, де продаються екологічні товари — наприклад, органічні йогурти чи екологічні батарейки, — почуваються захисниками природи. Однак відчуття не завжди переходять у дії. Дослідники з’ясували, що люди, купивши екологічно безпечну продукцію, після цього запросто шахраювали в опитуванні, де за кожну правильну відповідь було обіцяно грошову винагороду. Також ці «рятівники природи» могли витягти трохи більше грошенят із конверта, з якого потрібно було взяти свою суму винагороди. Якимось чином наші екологічні «подвиги» виправдовують брехню та крадіжки[108].
Навіть якщо ви впевнені, що придбання економного автомобіля- гібрида не перетворить вас на брехуна,[16] результати цього дослідження дещо бентежать. Економіст Єльського університету Меттью Дж. Котчен, стверджує, що невеликі «екологічні» вчинки зменшують відчуття провини як серед покупців, так і серед продавців, надаючи їм дозвіл на екологічно значно шкідливіші вчинки. Нас непокоїть навколишнє середовище, але докорінно змінити своє життя зовсім непросто. Нас не полишають думки про кліматичні зміни, заощадження енергії і те, як можна відвернути катастрофу. Ми зробимо все, щоб почуватися учасниками «зеленого» руху — а значить, уже не думати про цю проблему. Щойно відчуття провини та страху зникає, ми знову повертаємося до звичного шкідливого способу життя. Саме тому, придбавши екологічно безпечну торбину для покупок, ми не обмежуємо себе в крамниці; посадивши дерево, можемо дозволити собі більше подорожувати; а вкрутивши енергоощадні лампочки — одержуємо право жити в більшому й енерговитратнішому будинку.
Однак є і хороші новини. Не всі «зелені» вчинки спонукають нас до безконтрольного використання енергії та шкідливих покупок. Економісти з Мельбурнського університету з’ясували, що ефект дозволу частіше виникає тоді, коли люди сплачують так званий «штраф» за погану поведінку — наприклад, 2,5 долара за компенсацію викидів вуглецю від побутової енергії. Загальна екологічна провина споживачів зменшується, однак зростає ймовірність, що вони використовуватимуть більше енергії. Подібний ефект мають й інші грошові стягнення. Наприклад, у дитячих садках встановили штраф для батьків, які спізнюються по своїх дітей, проте ця стратегія лише підвищила частоту спізнень: тепер батьки можуть купити право на спізнення, позбувшись відчуття провини. Більшість із нас охочіше трохи доплатить, щоб полегшити собі життя, тож ці заходи дають нам змогу перекладати відповідальність на когось іншого[109].
Однак коли людям дають можливість компенсувати завдану шкоду корисними для довкілля вчинками — наприклад, сплачувати на 10 % більше за електрику та використовувати «зелені» джерела енергії — ефекту дозволу не виникає. Але чому? Економісти стверджують, що такі «екологічні» вчинки не так зменшують відчуття провини, як посилюють відчуття причетності до «зеленого» руху. Коли ми сплачуємо трохи дорожче за використання енергії вітру чи сонця, то вважаємо, що робимо добро для планети! І це відчуття завжди з нами: воно допомагає нам берегти свої цінності та досягати цілей. Якщо ми хочемо спонукати інших приєднатися до «зеленого» руху, потрібно заохочувати людей справді дбати про навколишнє середовище, а не просто давати їм можливість купувати право забруднювати атмосферу[110].
Це саме правило стосується будь-яких позитивних змін, зокрема й того, як ми мотивуємо себе. Хочеться почуватися людиною, яка прагне правильно чинити. Виявляється, що моральний дозвіл за своєю суттю — це криза особистості. Ми винагороджуємо себе за хорошу поведінку, лише якщо переконані, що насправді ми — погані. З цього погляду кожен акт самоконтролю — це покарання, а винагорода — лише потурання власним примхам. Але навіщо сприймати себе так? Щоб вибратися з пастки морального дозволу, ми повинні розуміти: наше справжнє «я» бажає нам лише добра і прагне жити відповідно до наших моральних цінностей. Якщо ми це усвідомимо, більше не здаватиметься, що ця імпульсивна, ледача чи слабкодуха людина — наше справжнє «я». Ми вже не поводитимемося так, ніби нам потрібно давати хабарі, обманювати чи примушувати, а потім винагороджувати за будь-яке зусилля.
16
На брехуна може й не перетворить, але кермувати ви станете гірше. У 2010 році компанія-аналітик автострахування удоступнила звіт, за результатами якого виявилося, що водії гібридних автомобілів частіше потрапляють в аварії, отримують на 65 % більше штрафів та проїжджають на 25 % більшу відстань, ніж решта. Чи пов’язана ця необережність на дорозі з ефектом німба? Важко сказати, але, підносячи себе до небес за придбання екологічно безпечного сталевого коня, не забувайте поглядати на спідометр.