Без самосвідомості система самоконтролю не має сенсу. Ми повинні усвідомлювати, які наші рішення потребують сили волі, інакше мозок завжди зробить вибір на користь того, що легше. Наприклад, жінка, яка хоче кинути курити, має розпізнати перші ознаки бажання взяти цигарку, і зрозуміти чим це їй загрожує (опинитися в холод надворі, незграбно чиркаючи по запальничці змерзлими пальцями). Вона також має усвідомлювати, що, піддавшись спокусі цього разу, завтра знову, швидше за все, закурить. А зазирнувши ще глибше, жінка побачить, що це шлях до різних жахливих хвороб, про які вона чула ще на уроках анатомії. Щоб уникнути такої долі, слід зробити свідомий вибір і не викурити цієї цигарки. Без самосвідомості людина приречена.
Може здаватися, ніби все дуже просто, але психологи знають, що більшість рішень ми ухвалюємо на автопілоті, не усвідомлюючи їх мотивів і, звісно ж, серйозно не аналізуючи наслідків. Що й говорити: здебільшого ми навіть не усвідомлюємо, що робимо вибір. В одному дослідженні учасників попросили відповісти, скільки рішень, що стосуються їжі, вони ухвалюють за день. А як гадаєте ви? Середня відповідь — чотирнадцять. Насправді ж, коли ці люди спробували підрахувати свої рішення, виявилося, що середня кількість дорівнює 227. Вони навіть не здогадувалися, що їх понад двісті — і йдеться лише про ті, що стосуються їжі. Як ви можете себе контролювати, навіть не знаючи, що саме контролювати?[16]
Сучасне суспільство, де щось постійно відвертає нашу увагу і спонукає до дії, зовсім нам не сприяє. Баба Шів, професор кафедри маркетингу в Стенфордській вищій школі бізнесу, довів: люди, які постійно на щось відволікаються, більш схильні піддаватися спокусам. Наприклад, студенти, які намагаються запам’ятати телефонний номер, на 50 % частіше під час ланчу обирають шоколадний тортик, а не фрукти. Неуважні покупці більше реагують на акції в магазинах — вони швидше за інших підуть додому з товарами, яких не було в їхньому списку.[4]
Коли мозок чимось зайнятий, вибір регулюють наші імпульси, а не довгострокові цілі. Набираєте смс, поки стоїте в черзі по каву? Приготуйтесь, що замовите шоколадно-молочний шейк замість кави-глясе (вхідне повідомлення: «Б’юся об заклад, ви й не підозрюєте, скільки калорій у тому стаканчику»). Не можете не думати про роботу? Приготуйтеся, що продавець-консультант переконає вас встановити оновлену версію програмного забезпечення з додатковим необмеженим обслуговуванням[17].
Експеримент із силою волі: спробуйте відстежити свої рішення
Щоб покращити самоконтроль, спершу слід розвинути самосвідомість. Перший крок — зверніть увагу на ситуації, коли ви робите якийсь вибір, що потребує вольових зусиль. Деякі з них будуть очевидними (наприклад, чи піти після роботи в тренажерний зал?). Значення інших рішень може стати зрозумілим лише пізніше, коли ви побачите їх наслідки. Наприклад, щоб не заїжджати по спортивну форму додому після роботи, ви вирішили взяти її з собою. (Розумно! Буде менше виправдань, щоб прогуляти). Ви заговорилися по телефону і зголодніли так сильно, що не можете піти до спортзалу, не перекусивши? (Отакої! Ви навряд чи схочете тренуватися, якщо спершу повечеряєте). Бодай один день спробуйте відстежувати рішення, які ви ухвалюєте. Увечері намагайтеся проаналізувати рішення, завдяки яким ви досягли чи не досягли своїх цілей. Така процедура допоможе зменшити кількість рішень, які ви ухвалюєте тоді, коли не можете зосередитися, — а це гарантований спосіб зміцнити силу волі.
Мішель, тридцятиоднорічна продюсерка радіопередачі, постійно перевіряла свою електронну пошту на комп’ютері чи в телефоні. Це знижувало продуктивність роботи та дратувало її хлопця, який ніяк не міг заволодіти увагою дівчини повною мірою. Її завдання під час мого курсу полягало в тому, щоб змусити себе рідше перевіряти електронну пошту. Вона поставила собі за мету перевіряти пошту не частіше одного разу на годину. Через тиждень Мішель повідомила, що не наблизилася до своєї мети. Проблема полягала в тому, що вона переважно навіть не усвідомлювала, що перевіряє пошту, аж поки не помічала, що читає нові листи. Вона могла зупинитися, коли починала розуміти, що робить, однак потяг узяти телефон і відкрити поштову скриньку виникав несвідомо. Мішель поставила собі іншу мету — почати усвідомлювати свої дії.
4
Дослідники зазначають: усі чинники, що «зменшують здатність мозку обробляти інформацію в купівельному середовищі, найімовірніше, підвищать бажання споживачів щось купити. Продавці ... отримують зиск від усього, що заважає мозку обробляти інформацію, наприклад, музики, що відвертає увагу, чи великих екранів у торговельній залі». Це, без сумніву, пояснює хаос на порозі місцевої аптеки.