264 роки московського панування не вбили в нім ні національного почуття, ні змагання до створення власної держави, яко логічної форми, в яку вилились його давні історичні й національно — політичні ідеали. Він знає й твердо певний, що Українська Народня Республіка, як окрема держава повинна бути й що вона буде існувати та що ніяка сила на світі не в силі буде цієї його певности знищити. Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе. За це говорить та певність, яку ми, українці, в цій справі відчуваємо.
Я спиняюсь над цим, Ексцеленціє, для того, щоб Ви були поінформовані про наші найбільші національні змагання, про нашу певність в цій справі й щоб відчули ту відразу, яку наш народ матиме, коли серед нього пролунає чутка, що та держава, яка перша признала за ним право самостійного державного існування і через те стала заприязненою, несподівано для нього стала через своїх аґентів чинити йому те, що ніяк не в'яжеться з уявою про дружню державу. А саме фактами, що суперечать такій уяві, і являються арешти німецькими офіцерами й солдатами тих людей, яким висловив народ і своє довір'я, і свою пошану. Замість того, щоб дивитись на військо вашої держави, що перебуває зараз на Україні як на друзів і прихильників, — він стане дивитись на нього з великим недовір'ям, упередженням і бачити в нім не приятелів, а людей саме їм протилежних. Я не думаю, Ексцеленціє, щоб це було в інтересах вашого війська; я хочу думати, що це не в інтересах вашого краю.
Отже, Берестейським Договором установлено певні обов'язки української державної влади щодо постачання хліба, м'яса й іншого для вашої держави. Вам певно відомо, що наша країна здебільшого хліборобська й головний чинник в державнім житті України є селяни.
Отже, для того, щоб наше селянське населення могло допомогти державній владі виконати свої обов'язки супроти вашої держави, являється конечною необхідністю, щоб селянин наш міг спокійно обробляти своє поле та спокійно міг почувати себе громадянином Української Народньої Республіки. Такого запевнення він не матиме, коли на його очах творитимуться безпідставні арешти людей, котрих наш народ признає за найкращих з — поміж себе.
Я боюсь, Ексцеленціє, що від того добра не буде ні Україні, ні вашій державі. В нашім краю починаються неспокій, ексцеси, які можуть придбати небажані для заприязнених сторін форми. Війна, опісля революції й без того розхитала господарський організм країни, а ці можливі розрухи можуть його ще більше розхитати. Після революції наш нарід почав братися за організацію свого власного життя і життя вибореної ним держави. І я мушу ствердити на підставі досвіду й життьових спостережень, що ця праця в напрямі державного будівництва почала пускати глибоке коріння в народню свідомість; почали люди платити податки, заорювати землю, сіяти, відкривати просвітні й економічні товариства, наша зруйнована промисловість стала відроджуватись на благо нашого краю, даючи заробіток величезній армії безробітних, — взагалі, стало налагоджуватись життя. І коли я пригадаю історичні аналогії з історії революції у інших народів, я схиляюся перед моїм народом з пошаною за те, що він в хвилину розбурханого життя свого виявив державний розум і тверду волю в будівництві своєї держави. Ви, Ексцеленціє, знаєте, що ваша держава має життьовий інтерес в тім, щоб Україна яко самостійна держава існувала і розвивалась. Треба зробити все, щоби всі умовини її теперішнього життя сприяли зміцненню України, як держави дружньої до вашої.
Я боюсь, що вчинки агентів військової влади на місцях цій справі шкодять і створюють атмосферу, дуже негарну і дуже невідповідаючу культивуванню цього почуття серед наших селян до вашої держави й вашого народу. Я маю глибоке враження, що ваш нарід, як і народи інших, заприязнених нам держав, хотіли б жити в дружніх зносинах з нашими. Неодноразові заяви представників вашого правительства й дебати в парляменті впевняють мене в цім. Отже, з мого погляду всяка влада і всякий аґент влади повинен допомагати цій справі, а не йти всупереч (і ні в якім разі не робити того з початку приязні, щоб не псувати її).