Як вихор, як грізна небувала буря, що загрожує мирові цілого світу, налетіли вони і на землю, заселену нашим народом. Частина України сумежна з Галичиною, теж заселеною українським народом, стає однією з головних арен боротьби між ворожими державами. В цьому трагізмі становища українців той драматичний момент його, що не може не впадати у вічі кожному і що особливо болюче переживають українці по обох боках кордону. Але в хвилину винятково важкої проби, якій піддане тепер наше національне почуття, ми повинні виявити і відповідне, нашому національному розвиткові, розуміння сучасних подій, здоровий політичний розум та організовану волю нації, що тисячами ниток, — кровних, племінних, економічних та історичних — зв'язана з країною, що стоїть зараз проти Німеччини та Австро — Угорщини.
Вороги Росії при переході кордону будуть, звичайно, намагатися прихилити українську людність на свій бік і різними політичними обіцянками та національними принадами посіяти неспокій серед неї. Українці не піддадуться провокаційним впливам і виконають свій обов'язок громадян Росії в цей тяжкий час до кінця і не тільки на полі бою, в шерегах війська, що бореться проти порушників світового миру і права, але й як громадяни — обивателі, що повинні в міру своїх сил і спроможностей сприяти успішному виконанню російською армією виїмково відповідального завдання, що випало на її долю.
Ми можемо твердити, що суцільність і сила тієї однодушности, що під впливом усвідомленої небезпеки тісно з'єднала всю різноплемінну людність Росії, всі кляси і групи суспільства, одно душности, якої давно не бувало і яка так яскраво, відсвіжуюче і підбадьорливо виявилася, повстали і за участю українського суспільства, що зуміло знайти в собі і досить і політичного розвитку і громадянського такту, щоб в годину державного потрясения поставити на перший плян ідею оборони держави і відбиття загрозливої для неї небезпеки. В цій однодушності запорука успіху і коріння надії на щасливий вихід з тяжкої проби. Хай вона не покидає Росії та її різноплемінної людности, означаючи собою однодушність і в вирішенні складних проблем загальнодержавного життя, що з них національна проблема, зокрема українська, вимагає свого невідкладного розв'язання. Такі струси в державному житті, як війна, відкривають суспільству державної нації не одну з її помилок у відношенні до недержавних народів. Воно переконується, що ці народи в однаковій мірі з ним відстоюють цілість держави, обороняють її нерозривність та добро, віддають своїх дітей, тратять сили і матеріяльні засоби на оборону від спільного ворога і що відосередність національних прагнень не є тією небезпекою, що в ній дехто вбачає загрозу цілості Росії. Примара цієї небезпеки завжди стояла на дорозі до бажаного розв'язання національного питання в Росії, впливаючи на створення тих важких умов, що ними намагались оточити життя недержавних народів.
Було б великим щастям і для Росії, і для її народів, коли б ця примара розвіялася і прояснена свідомість російського суспільства сприйняла потреби інородців, що живуть у державі, не під кутом видуманих небезпек, що загрожують їй, а в світлі того високого громадянського розвитку, який виявили інородці в цих днях проби. Коли з них народи Росії, і зокрема українці, виходять твердими і зміцнілими в своїй рішучості обороняти цілість держави, відпорна сила останньої, така необхідна в боротьбі проти ворога, що нападає, набуває особливої пружности і напруги, зміцнюючи піднесення духу країни і певність у щасливому розв'язанні конфлікту. Вона передається рядам армії, насичує собою життя держави, зцементовує окремі частини її з цілістю і скеровує їхню волю в гармонійному єднанні з тією цілістю. В цьому єднанні — прообраз і дальшого мирного співжиття "частин" з цілим, основаного на наданні їм природних прав на національний розвиток. Якщо в найбільш критичні дні проби народи Росії виконують свої обов'язки у відношенні до неї, то в свідомість суспільства і його керівних кіл повинна просякти думка про надання цим народам і відповідних прав. В цьому відношенні можна завважити вже сприятливі симптоми. Логіка речей промовляє за тим, що зміна відношення до інородців торкнеться також і українців, і в перспективах розв'язання національного питання в Росії і українське питання теж буде поставлене на денний порядок.