Автор вивчав мене, статиста, що з’явився серед його бездоганної мізансцени. Збоку від телефону стояла золота статуетка Оскара, чи то королівський скіпетр, чи то палиця для вибивання мізків з нахабних сценаристів. Кошлаті докази мужності спускалися по руках Автора та вибивалися з-за комірця його сорочки, нагадавши мені про власне відносне безволосся, адже мої груди (і живіт, і сідниці) були елегантно гладенькі, наче в ляльки Кена. Автор був найпопулярніший письменник-режисер у місті після тріумфу двох його останніх фільмів, починаючи з «Напасті», розхваленої критиками картини про подорож юного американця грецького походження запаленими вулицями Детройта. Фільм був приблизно автобіографічний, адже Автор народився з грецьким прізвищем із оливковим відтінком, який вибілив за типово голлівудською модою. Останній фільм проголосив, що годі з нього брудно-білої етнічності, час досліджувати кокаїново-білосніжну. «Пляж Веніс» розповідав про занепад американської мрії, в ньому репортер-алкоголік і його депресивна дружина суперничали в написанні версій Великого Американського Роману. І поки поряд з кожним з них зростали стоси списаного паперу, їхні життя та гроші повільно стікали в канаву, лишивши публіці останній кадр напіврозваленого котеджу пари, задушеного бугенвілією у прекрасних променях сонця, що сідало в Тихий океан. То була Дідіон на перетині з Чендлером, передбачена Фолкнером і знята Веллсом[53]. Фільм дуже добрий. Талант у нього був, байдуже, як мені боляче це визнавати.
— Дуже радий зустрітися з вами, — почав Автор. — Цікаві нотатки. Може, вип’єте щось. Кава, чай, вода, содова, скотч. Для скотчу рано не буває. Вайолет, скотчу. Лід. Я кажу, лід. Тоді без льоду. Мені теж. Мені завжди чистий. Погляньте на мій вид. Не на садівника. Хосе! Хосе! Мав постукати по склу, щоб привернути його увагу. Він напівглухий. Хосе! Відійди! Ти затуляєш вид. Добре. Погляньте на вид. Я маю на увазі знак «Голлівуд». Ніколи не втомлююсь від нього. Наче слово Боже просто впало вниз, на пагорби, і слово це було Голлівуд. Хіба Бог не сказав — спочатку хай буде світло. А що ж таке кіно, як не світло. Фільму без світла не буває. А тоді слова. Коли я бачу цей знак, він щоранку нагадує мені, щоб я писав. Що. Гаразд, там написано не «Голлівуд». Ви мене піймали. Гострий зір. Усе розпадається на шматки. Одна «Л» наполовину лежить, друга «Л» впала з кінцями. Слово перетворилося на лайно. То й що. Зміст усе одно зрозумілий. Дякую, Вайолет. Будьмо. Як це кажуть у вашій країні. Кажу, як це у вас кажуть. Йо, йо, йо, так. Мені подобається. Просто запам’ятати. Тоді — йо, йо, йо. За Конгресмена, що відправив вас до мене. Ви перший в’єтнамець, якого я знаю. Вас у Голлівуді небагато. До біса, вас тут зовсім нема. А автентичність важлива. Не те, щоб автентичність перемагала уяву. Історія все одно важливіша. Історія має бути універсальна. Однак правильні деталі не зашкодять. Один «зелений берет», який справді бився з монтаньярами, читав сценарій. Він мене знайшов. Приніс свій сценарій. Тут у всіх вони є. Писати не вміє, однак справжній американський герой. Відслужив два строки, вбивав в’єтконгівців голими руками. «Срібна зірка» і «Пурпурове серце» з дубовим листям. Бачили б ви ті поляроїдні знімки, що він мені надіслав. Аж у животі крутило. Хоча дало мені кілька ідей щодо фільмування. Він майже нічого не корегував. Що на це скажете.
Я не одразу усвідомив, що він поставив мені питання. Я був дезорієнтований, як той, хто має англійську за другу мову і слухає такого ж іноземця, тільки з іншої країни.
— Це чудово, — сказав я.
— Звісно ж, чудово. З іншого боку, ви. Ви написали мені на берегах інший сценарій. Ви колись до цього читали сценарії.
Я знову не одразу зрозумів, що це питання. Як і Вайолет, він мав проблеми зі звичною пунктуацією.
53
Джоан Дідіон (нар. 1934) — американська письменниця, відома романами про моральний занепад та культурний хаос в Америці; Реймонд Чендлер (1888–1959) — британсько-американський романіст і сценарист, один з засновників жанру цинічних, «чорних» детективів; Вільям Фолкнер (1897–1962) — американський письменник, лауреат Нобелівської премії, один з найвідоміших і найвпливовіших авторів літератури південних штатів; Орсон Веллс (1915–1985) — американський актор, режисер, письменник і продюсер, відомий своєю новаторською роботою, серед його творів фільм «Громадянин Кейн», визнаний одним з найкращих кінофільмів за всю історію.