Натовп закричав: «Ура!», від чого Брендо замахав хвостом.
Командир Пак додав:
- І він привів найлютішого у світі пса!
Коли засміявся Великий Керівник, засміялися всі.
Ґа подумав: коли Великий Керівник гнівається, це виявляється ось так.
Літак із гуркотом підкотив до них, до нього повільно під’їхали трапи, розраховані на значно менший літальний апарат. Великий Керівник звернувся до командира Ґа, щоб поговорити з ним більш-менш особисто.
- Американці прибувають не щодня, - мовив він.
- Відчуваю, сьогодні особливий день, - відказав Ґа.
- Справді, - мовив Великий Керівник. - У мене відчуття, що після цього все зміниться для нас усіх. Я люблю такі можливості, а ви? Нові початки, свіжий старт… - Великий Керівник здивовано дивився на Ґа. - Ось ви ніколи мені не казали, а мені завжди було цікаво: як же ви вийшли з тієї в’язниці?
Ґа подумав, чи не нагадати Великому Керівникові, що вони живуть на тій землі, де людей навчено приймати будь-яку дійсність, яку їм дають. Думав, чи не поділитися, що існує лише одне покарання, і покарання абсолютне, для того, хто ставить дійсність під питання, що людина може опинитися у великій біді лише за те, що помітить, що реальність змінилася. Це може спіткати навіть начальника табору, і він не ризикуватиме.
Але Ґа сказав:
- Я вдягнув форму командира й сказав ті самі слова, що й він. Начальник тримав на плечах важкий камінь. Його хвилювало тільки те, щоб йому дозволили скинути цей тягар.
- Так, але як ви змусили його зробити те, чого хотіли, - повернути ключ у замку й відчинити браму? Ви ж не мали над ним влади. Він же знав, що ви в’язень - ніхто, і звати вас ніяк. Але ви щось таке зробили, що він вас випустив.
Командир Ґа знизав плечима:
- Мабуть, начальник подивився мені в очі й побачив там, що я тільки-но переміг найнебезпечнішу людину в країні.
Великий Керівник засміявся:
- Отепер я бачу, що ви брешете! Бо ця людина - я.
Ґа й собі засміявся:
- Ваша правда!
Величезний літак підкочувався до терміналу. Із наближенням, щоправда, його двигуни поволі затихали, і він зупинився. Натовп вдивлявся в темні вікна кабіни, чекаючи, що пілот поведе машину в бік двох працівників аеропорту, котрі помаранчевими жезлами подавали йому знаки. Натомість літак увімкнув праві двигуни й став розвертатися назад до злітної смуги.
- Вони що, відлітають? - не зрозуміла Сан Мун.
- Ці американці просто нестерпні, - промовив Великий Керівник. - Чи є якісь межі їхній ницості? Чи існує для них така підлість, якої вони не вчинять?
Літак проїхав назад злітною смугою, розвернувся, готуючись до злету, - і вимкнув двигуни. Поволі відкрився величезний ніс потвори й висунувся гідравлічний вантажний трап.
Літак тепер стояв майже в кілометрі від них. Командир Пак лайкою переганяв громадян-зустрічальників до літака. На сонці його шрами блищали рожевим і просвічували. Загін дітей покотив свої бочки до злітної смуги, юрба розступилася й зімкнулася за ними. Серед натовпу де-не-де маячили кілька автонавантажувачів і особиста машина Великого Керівника. Позаду залишилися музиканти, барбекю й виставка сільськогосподарської техніки КНДР. Командир Ґа бачив, як товариш Бук на жовтому автонавантажувачі намагався пересунути «храм» для перевдягання Сан Мун, але споруда виявилася занадто важкою. Та озиратися було не можна: у спину дихав командир Пак.
- Невже ніщо не здатне надихнути американців? - питав Великий Керівник, поки вони сунули до літака.
- Скажу я вам, ніяке піднесення їм незнайоме. - Він махнув рукою в бік терміналу. - Ось погляньте на величну статую Кім Ір Сена, найвищого патріота, батька нашого народу, мого рідного батька. Погляньте на багряно-золоту мозаїку з полум’ям Чучхе - правда ж, так і горить у ранковому промінні? Але американці - ну де вони свій літак поставили?! Біля туалету для стюардес і ями, куди літаки відходи зливають!
Сан Мун почала пітніти. Перезирнулася з Ґа.
- Чи приєднається до нас та американська дівчина? - спитав у Великого Керівника Ґа.
- Цікаво, що ви про неї заговорили, - промовив Великий Керівник. - Як добре, що я нині перебуваю в товаристві найбільш корейської пари на цій землі - чемпіона з національного бойового мистецтва і його дружини, народної актриси. Чи можна поцікавитися вашою думкою з одного питання?
- Ми до ваших послуг, - відповів Ґа.
- Нещодавно, - мовив Великий Керівник, - я виявив, що існує операція, за допомогою якої можна повністю надати корейському оку європейського вигляду.
- Навіщо? - спитала Сан Мун.
- І правда, навіщо… - повторив Великий Керівник. - Невідомо навіщо, але така операція існує, мене запевнили.
Ґа відчув, що розмова заходить на таку територію, де можна несподівано зробити помилковий крок.
- О, дива сучасної медицини! - відбувся він загальником. - Прикро, що таке роблять із суто косметичною метою, коли стільки людей у Північній Кореї народжуються каліками і з вадами обличчя.
- Добре сказано, - промовив Великий Керівник. - Але ж досягненням сучасної медицини можна знайти й суспільно корисне застосування. Сьогодні на світанку я зібрав усіх хірургів Пхеньяна і спитав у них, чи можна з європейського ока зробити корейське.
- І яка була відповідь? - спитала Сан Мун.
- Одностайна! - відказав Великий Керівник. - За допомогою низки процедур будь-яку жінку можна зробити кореянкою. «З голови до ніг!» - казали мені вони. Після того як лікарі зроблять свою справу, вона стане такою самою кореянкою, як служниці, поховані разом із королем Танґуном[62].
На ходу він звернувся до Сан Мун:
- Скажи мені, як ти гадаєш: оцю жінку, новоявлену кореянку, - чи можна її вважати незайманою?
Ґа розкрив був рота, але Сан Мун обірвала його:
- Силою кохання гідного чоловіка жінку можна зробити чистішою, ніж те лоно, що її породило!
Великий Керівник задивився на неї:
- Я завжди можу розраховувати на тебе, коли чекаю глибокодумної відповіді на запитання. Але от серйозно - якщо всі процедури вдадуться, якщо її в усьому відновлять, то чи можна буде назвати її скромною? Чи можна назвати її кореянкою?
Сан Мун не вагалася з відповіддю:
- Зовсім ні! Така жінка буде просто самозванкою. «Корея» - це слово написане кров’ю на стінах серця. Ні до яких американців його не можна застосовувати. Ну ось пливла вона у своєму човнику, її палило сонце… Хіба ті люди, яких вона любить, важили життям заради її життя?! Чи сум пов’язує її з усіма, хто був до неї? Чи її народ зазнав лиха від монгольських, китайських і японських гнобителів протягом десяти тисяч років?
- Так може говорити тільки істинно корейська душа, - мовив Великий Керівник. - Але ти вкладаєш стільки люті в слово «самозванка». У твоїх вустах воно звучить так потворно.
Він звернувся до Ґа:
- Скажіть мені, командире, яка ваша думка щодо самозванців? Чи вважаєте ви, що з часом замінене може стати істинним?
- Заміна стає істинною сутністю, - мовив Ґа, - коли ви її такою проголосите.
Великий Керівник звів брови догори: як правдиво сказано!
Сан Мун кинула на чоловіка лютий погляд.
- Ні, - мовила вона, а тоді звернулася до Великого Керівника. - Ніхто не може мати почуттів до самозванця. Самозванець завжди буде чимось меншим, із ним серце все залишатиметься голодним.
З літака вийшли люди. Ґа побачив Сенатора, а з ним Томмі, Ванду і ще кількох, разом із ними охорону в синіх костюмах. На них тут же кинулися мухи з ями для відходів.
На лиці Великого Керівника з’явилося роздратування. Він сказав Сан Мун:
- А минулої ночі ти просила в мене безпеки для цього чоловіка: сироти, людолова, тунельного вбивці.
Сан Мун подивилася на командира Ґа.
Великий Керівник знову звернувся до неї:
- Минулої ночі я приготував тобі цілу низку дарунків і приємностей, скасував заради тебе оперу, а ти віддячила мені тим, що просила за нього? Ні, не вдавай, що не любиш самозванців!
62
Міфічний засновник першої корейської держави. Мавзолей, який у КНДР вважають могилою Танґуна, розкопаний і відреставрований, розташовується неподалік Пхеньяна.