Як на неминучу загибель, місце виглядало вельми чистим і впорядкованим. Нещодавно побілені будівлі розташовувалися рівними рядками, наче їх розставив доскіпливий учитель математики. У бараків були тінисті веранди, де таборяни відпочивали у гамаках або грали в карти і пили газовані напої. Кожний будинок мав свій набір прапорів, на яких були зображені римські цифри і різні тварини: орел, ведмідь, вовк, кінь та якась тваринка, що нагадувала хом’яка.
Уздовж вії Преторії рядки крамниць продавали їжу, обладунки, зброю, каву, гладіаторське спорядження і прокатні тоги. Перед агентством з продажу колісниць містилося величезне оголошення: «Цезарь XLS! Антиблокувальна система. У кредит без денаріїв!»
На перехресті доріг стояла найбільш вражаюча будівля — двоповерхова трикутна призма з білого мармуру з колонадою, як у старомодного банку. Перед будівлею стояли римські вартові. Над входом висів великий пурпуровий прапор із золотистими літерами SPQR, прикрашений лавровим вінком.
— Ваша штаб-квартира? — поцікавився Персі.
Рейна поглянула на нього, так само холодно і вороже.
— Це називається принципія.
Вона оглянула натовп допитливих таборян, які йшли за ними ще від ріки.
— Усім повернутись до своїх обов’язків. Новини будуть на вечірніх зборах. Не забудьте, що після вечері — воєнні ігри.
Від думки про вечерю у Персі забурчав живіт. Від аромату смаженого м’яса з обідньої зали потекла слина. З пекарні поблизу дороги пахло не менш дивовижно, але хлопець сумнівався, що Рейна дозволить це.
Натовп неохоче розійшовся. Дехто з дітлахів шепотілись про шанси Персі.
— Каюк йому, — сказав один.
— Так само як і тим двом, які його знайшли, — сказав інший.
— Еге ж, — буркнув третій. — Нехай вступає у П’яту. когорту. Греки й недотепи.
Декілька дітлахів розсміялись, але Рейна люто зиркнула, і ті розійшлись.
— Хейзел, — промовила Рейна. — Підеш із нами. Мені потрібен твій звіт про те, що сталося біля воріт.
— А я? — запитав Френк. — Персі врятував мені життя. Ми повинні дозволити йому...
Рейна так суворо глянула на Френка, що той позадкував.
— Мушу тобі нагадати, Френку Чжане, — промовила вона, — ти сам на пробатіо. Від тебе достатньо неприємностей цього тижня.
Френкові вуха спалахнули. Він повертів у руках маленьку табличку, що висіла у нього на шиї. Персі не одразу звернув на неї увагу, та здавалось, що це свинцевий іменний жетон.
— Іди до арсеналу, — наказала йому Рейна. — Зроби інвентаризацію. Якщо знадобишся, я тебе покличу.
— Але...— Френк запнувся. — Так, Рейно.
Він поспішив геть.
Рейна зробила знак рукою у напрямку штаб-квартири.
— Що ж, Персі Джексоне, подивимось, чи можна поліпшити твою пам’ять.
Усередині принципія вражала навіть більше, ніж назовні. На стелі сяяла мозаїка із зображенням Ромула і Рема, які сиділи під своєю прийомною матір’ю-вовчицею (Лупа безліч разів розповідала Персі цю історію). Підлога була з блискучого мармуру. Стіни прикрашав оксамит, тож Персі здавалось, що він усередині найдорожчого намету у світі. Уздовж дальньої стіни стояв стенд зі штандартами і дерев’яними палями, прикрашеними бронзовими медалями. «Військові символи», — здогадався Персі. Посередині був один порожній стенд, наче головний прапор зняли для чищення або ще чогось.
У дальньому кутку кімнати знаходилися сходи, що вели донизу. Вони були перекриті залізними ґратами, чим нагадували в’язничні двері. «Цікаво, що там, — подумав Персі. — Чудовиська? Скарби? Напівбоги без спогадів, які натрапили на Рейну, коли вона була в поганому настрої?»
У центрі кімнати стояв довгий дерев’яний стіл, завалений сувоями, записниками, планшетними комп'ютерами, кинджалами. Також на столі стояла величезна чаша з мармеладками, яка здавалась тут дещо недоречною. Обабіч від столу стояли дві статуї хортів[9] у натуральну величину — одна срібна, інша золота. Рейна обійшла стіл і сіла на один з двох стільців із високою спинкою. Персі б не відмовився сісти на другий стілець, але Хейзел залишилась стояти. Він підозрював, що і йому належить робити те саме.
— То...— почав було він.
Собаки-статуї оголили ікла і загарчали.
Персі завмер. Узагалі-то він любив собак, але ці свердлили його своїми яскраво-червоними очима. Їхні ікла здавались гострими, наче бритви.