Хлопець побрів униз по схилу, В очах кололо від диму. А потім приблизно за двадцять футів від нього спалахнуло полум’я.
Френк зібрався кинути спис. Безглузда думка. Чим йому тоді битись? Натомість він попрямував до вогню.
«Шкода, що пляшечки з горгонською кров’ю залишились у човні, — подумав Френк. — Цікаво, чи здатна кров горгон знешкодити отруту василісків?» Та навіть якби він мав ці пляшечки і зумів обрати правильну, навряд чи він встиг би випити з неї, перш ніж розсипатись, як його лук.
Френк вийшов на спалену прогалину і зустрівся очима з василіском.
Змія здійнялась на хвості, зашипіла і розкрила комірець із білих шипів навколо шиї. «Маленький цар», — пригадав Френк. От що означає «василіск». Раніше він уважав, що василіски — це велетенські дракони, чудовиська, здатні перетворити на каміння одним поглядом. Та дивним чином виявилось, що справжні василіски ще жахливіші. Убити цей маленький згорток вогню, отрути і зла значно важче, ніж великого і неповороткого ящера. Френк бачив, як швидко здатні рухатися василіски.
Чудовисько впилось блідими жовтими очима у Френка.
Чому воно не нападає?
Золотий спис відтягував руку. Наконечник із драконового ікла сам собою тягнувся до землі — наче чарівна лоза[34], що шукає воду.
— Припини.
Френк намагався підняти спис. Достатньо було того, що йому необхідно вбити чудовисько, а тепер ще й із власною зброєю доводилося боротися. А потім хлопець почув шелест трави обабіч. Інші два василіски виповзли на прогалину.
Френк опинився в засідці.
XXIV Френк
Френк розмахував списом на всі боки.
— Геть! — Його власний голос вереском лунав у вухах. — У мене є... е-е... неймовірні здібності... і не тільки.
Василіски зашипіли в унісон. Можливо, сміялись.
Наконечник списа став таким важким, що Френк ледве його втримував. Зазубрений білий трикутник наче намагався торкнутись землі. А потім шалена думка промайнула в голові у Френка: Марс сказав, що наконечник виготовлений з драконового ікла. Він, здається, чув якусь історію про драконові зуби, посаджені в землю. Можливо, читав на заняттях із чудовиськознавства?..
Василіски оточили його, але не нападали. Можливо, вагались через спис. А може, просто не могли повірити в дурість Френка.
Це здавалось божевіллям, але Він опустив спис і увігнав його в землю. Тріск!
Коли Френк підняв спис — наконечника не було, залишився відламаний десь під землею.
Чудово. Тепер у нього є золота палиця.
Якійсь скаженій частині його розуму хотілось дістати свій шматок дерева з кишені. Якщо Френк помре, то хоча б здійме величезне полум’я — спопелить василісків і дасть друзям час забратися звідси.
Перш ніж Френк набрався сміливості, під ногами загриміла земля. Навсібіч полетів бруд, і з-під землі з’явилася кістяна рука. Василіски засичали та поповзли назад.
Френк їх чудово розумів. На його очах із-під землі вилазив людський скелет. Тіло набувало форми, наче хтось виливав на кістки желатин і вкривав його сяючою прозоро-сірою шкірою. А потім з’явився примарний одяг: майка, камуфляжні штани і військові черевики. Створіння було цілковито сірим: сірий одяг на сірій плоті, що утворилась на сірих кістках.
Істота повернулась до Френка. На сірому беземоційному обличчі з’явилась посмішка. Френк вискнув, наче цуценя. Ноги так шалено затряслись, що йому довелось опертись на ратище списа. Кістяний воїн не ворушився. «Він чекає наказу», — збагнув Френк.
— Убий василісків! — вискнув хлопець. — Не мене!
Кістяний воїн ринув у бій. Він схопив найближчу змію і, хоча його сіра шкіра задимилась від дотику, удавив василіска однією рукою та шпурнув геть зм’якле тіло. Решта василісків розлютовано зашипіли. Один кинувся на Френка, але хлопець відкинув його геть тупим кінцем свого списа.
Друга змія вивергнула вогонь просто скелету в обличчя. Воїн рушив уперед і розчавив голову василіска чоботом.
Френк обернувся до останнього чудовиська, яке звивалося на краю прогалини, і витріщалося на них. Ратище Френкового списа з імперського золота димилось, але на відміну від лука, розсипатись після дотику василіска начебто не збиралось. Праві нога і рука скелета повільно розпадались під дією отрути. Сіра голова палала, але, в цілому, він мав досить непоганий вигляд.
Василіск зробив розумний хід. Він обернувся, щоб кинутися навтіки. З блискавичною швидкістю скелет дістав щось з-під майки й шпурнув через прогалину — невідома річ пришила василіска до землі. Френк подумав, що це ніж. А потім побачив, що це власне ребро скелета.
34
У середньовіччі існувала практика пошуку джерел води за допомогою лози. — Прим. пер.dvfjfdnbc x