— Бекон. — Вона спіймала у повітрі краплю дощу. — Олія.
— Ні, раніше. Ті рядки... Я знаю ті рядки.
Хейзел, яка стояла поруч, здригнулась.
— І справді щось знайоме, схоже... не знаю, схоже на пророцтво, — сказала дівчина. — Можливо, вона почула це від Фінея?
Почувши ім’я Фінея, Елла перелякано скрикнула і полетіла геть.
— Стривайте! — покликала Хейзел. — Я не... О, боги, яка я дурепа.
— Усе гаразд. — Френк указав пальцем. — Дивіться.
Елла вже не рухалась так швидко, як раніше. Вона насилу долетіла до даху червоної триповерхівки і зникла з-перед очей. На тротуар, кружляючи, впало самотнє червоне пір’ячко.
— Гадаєте, там її гніздо? — Френк примруживсь, щоб роздивитися вивіску на будівлі. — «Бібліотека округу Мултнома»?
Персі кивнув.
— Ходімо дізнаємося, чи відчинено.
Вони перебігли вулицю і зайшли до будівлі.
Бібліотеки не належали, до переліку улюблених місць Персі. Через дислексію він навіть із читанням вивісок ледве порався. Ціла будівля книжок? Навіть китайські тортури водою чи виривання зубів здавались йому менш болісними.
Поки вони бігли вестибюлем, Персі спало на думку, що це місце сподобалося би Аннабет. Просторе та яскраво освітлене, з великими арковими вікнами. Книги та архітектура — це безперечно її...
Він заплутався В думках.
— Персі? — запитав Френк. — Усе гаразд?
Персі відчайдушно намагався зосередитись. Звідки прийшли ці спогади? Архітектура, книги... Аннабет одного разу привела його до бібліотеки, удома у... у... Спогад розплився. Персі стукнув кулаком по боковій стінці книжкової шафи.
— Персі? — м’яко поцікавилася Хейзел.
Персі охопили злість і розпач через втрачені спогади. Кортіло ляснути ще одну книжкову шафу, але стурбовані обличчя друзів повернули його до дійсності.
— Я... зі мною все гаразд,— збрехав він. — Просто на мить запаморочилось у голові. Ходімо пошукаємо вихід на дах.
Вони поблукали деякий час, але зрештою знайшли сходи; що вели на дах. На дверях була сигналізація, але хтось утримував їх відчиненими, устромивши томик «Війни і миру» між одвірком і стіною.
Нагорі, у гнізді з книжок, під саморобним картонним дахом, згорнувшись калачиком лежала Елла.
Персі з друзями повільно наближалися, намагаючись не налякати її своїми кроками. Елла не звертала на них уваги. Вона перебирала пір’я та бурмотіла щось під ніс, наче готувалась до вистави.
Персі зупинився за п’ять, футів від неї й присів.
— Привіт. Вибач, що налякали. Слухай, у мене небагато їжі, але...
Він дістав макробіотичне в’ялене м’ясо з кишені. Елла миттю кинулась уперед і схопила його. Вона скрутилась у гнізді, нюхаючи м’ясо, але потім зітхнула й жбурнула його геть.
— Н-не з його столу. Елла не може з’їсти. Шкода. Гарпіям подобається в’ялене м’ясо.
— Не з... А, справді, — промовив Персі. — Частина прокляття. Ти можеш їсти тільки його їжу.
— Має ж бути якийсь вихід, — сказала Хейзел.
— Фотосинтез, — пробурмотіла Елла. — Іменник. Біологія. Синтез складних органічних речовин. «То були найкращі часи, то були найгірші часи; то був вік мудрості й вік безглуздості...»[39]
— Що вона каже? — прошепотів Френк.
Персі придивився до купи книжок навколо неї. Усі вони були старими й запліснявілими. Деякі мали цінники на обкладинках, наче бібліотека здихалась від них під час розпродажу.
— Вона цитує книги, — здогадався Персі.
— «Довідник дідуся фермера» 1965 року, — промовила Елла. — «Починайте спарювати тварин, двадцять шосте січня».
— Елло, ти все це прочитала? — запитав Персі.
Вона кліпнула очима.
— Більше. Знизу більше. Слова. Слова заспокоюють Еллу. Слова, слова, слова.
Персі навмання взяв книгу — пошарпаний примірник «Історії кінних перегонів».
— Елло, ти пам’ятаєш, е-е, третій параграф на шістдесят другій сторінці?
— Секретаріат, — миттю відповіла Елла, — був фаворитом у Кентуккському дербі 1973-го, ставка три до двох, фінішував з дійсним рекордом за одну хвилину п’ятдесят три і дві десятих секунди.
Персі згорнув книжку. Його руки тремтіли.
— Слово в слово.
— Це приголомшливо, — промовила Хейзел.
— Вона геніальна курка, — погодився Френк.
Персі стало моторошно. У нього виникли жахливі здогадки щодо того, навіщо Фіней прагне піймати Еллу. Він сумнівався, що причина в подряпинах, залишених на чолі старого. Персі пригадав рядок, що продекламувала гарпія:. «Напівкровка давніших богів на світі — він доживе до шістнадцятиріччя...». Персі був певен, що це про нього.
— Елло, — промовив він, — ми знайдемо спосіб розсіяти прокляття. Що скажеш на це?