— Ми домовились? — перепитав Персі.
Фіней ошкірився.
— Присягаю Стіксом дотримати умов, точно як ти їх описав. Френку Чжане, ти нащадок аргонавта. Я вірю твоєму слову. Якщо я виграю, ти і твоя подруга Хейзел присягаєтесь піти з миром і не шукати помсти?
Френкові руки міцно стиснулись на золотому списі. На мить Персі здалося, що друг зламає ратище, але той спромігся буркнути:
— Присягаю Стіксом.
— Я теж присягаю, — промовила Хейзел.
— Присягаю, — пробурмотіла Елла. — «Не присягайся місяцем мінливим»[40]
Фіней розсміявся.
— У такому разі знайдіть мені, чим писати. І нумо починати.
* * *
Френк позичив серветку та ручку у продавця однієї із забігайлівок. Фіней нашкрябав щось на серветці й поклав її до кишені халата.
— Присягаю, що там зазначено місцезнаходження лігва Алкіонея. Хоча ти навряд доживеш до того, аби його дізнатись.
Персі викликав свій меч і скинув ним їжу зі столу. Він уявив темне обличчя сплячої жінки і спрямував свої думки під землю, сподіваючись, що богиня чує його.
«Що ж, Теє. Доведи, що не брешеш. Кажеш, я твій цінний пішак. Кажеш, маєш плани на мене, і щадитимеш, поки не дістануся півночі. Хто для тебе цінніший — я чи цей старий? Тому що зараз один із нас помре».
— Що, жижки затрусилися, Персі Джексоне? Ну ж бо їх сюди! — Фіней скрючив пальці, наче хапаючись за повітря.
Персі передав йому пляшки.
Старий зважив їх на руках. Він пробігся пальцями по глиняній поверхні, а потім поставив обидві пляшки на стіл і обережно поклав на них руки. Земля затремтіла, наче відбувся невеличкий землетрус, достатній, щоб у Персі заклацали зуби. Елла знервовано закудкудакала.
Ліва пляшка тряслася трохи сильніше за праву.
Фіней зловісно ошкірився і зімкнув пальці на лівій пляшці.
— Ти дурень, Персі Джексоне. Я обираю цю. А тепер — вип’ємо.
Персі взяв праву пляшку. Його зуби цокотіли.
Старий здійняв свою пляшку.
— За синів Нептуна.
Обидва відкоркували пляшки та випили.
Персі тієї самої миті зігнувся навпіл. Горло палало і в роті з’явився присмак бензину.
— О боги! — промовила позаду нього Хейзел.
— Ні! — крикнула Елла. — Ні, ні, ні.
В очах Персі потьмарилось. Він побачив, як Фіней переможно посміхається, випрямляється на стільці й збуджено кліпає очима.
— Так! — крикнув старий. — Мій зір от-от повернеться!
Персі припустився помилки. Безглуздо було так ризикувати. Живіт охоплював біль, наче хлопець ковтнув уламки скла, що тепер повільно проходять по його нутрощах.
— Персі! — Френк стиснув його плечі. — Персі, не вмирай!
Він задихався... а потім в очах прояснилось.
Тієї ж миті Фіней згорбився, наче йому дали стусана.
— Ти... ти не можеш! — завив старий. — Геє, ти... ти...
Він важко підвівся і, тримаючись за живіт, пошкутильгав від столу.
— Я занадто важливий!
Нудотно-жовтий дим повалив з його рота, вух, бороди і незрячих очей.
— Нечесно! — зарепетував він. — Ти надурив мене!
Він спробував витягти з кишені халата клаптик паперу, але руки почали осипатися — пальці перетворювалися на пісок.
Персі, похитуючись, підвівся. Він не почувався зціленим від чогось конкретного. Спогади не повернулись до нього чарівним чином. Але біль зник.
— Ніхто тебе не надурив, — промовив він. — Ти сам зробив вибір, і я закликаю тебе дотримати клятви.
Сліпий цар завив в агонії. Він обернувся навколо себе. Тіло димилось і розсипалось, доки зрештою від нього не лишилося нічого, крім старого заплямованого халата і пари капців.
— Це, — промовив Френк, — найогидніші воєнні трофеї в моєму житті.
Жіночий голос пролунав у голові Персі: «Ти граєшся з вогнем, Персі Джексоне, — це був сонний шепіт з майже непомітною ноткою вимушеного захоплення. — Ти змусив мене обирати, і ти важливіший для мого задуму, ніж старий провидець. Проте не випробовуй долю. Коли прийде твоя смерть, я обіцяю, що вона буде значно болючішою, ніж від горгонської крові».
Хейзел тикнула мечем у халат. Під тканиною не було нічого — жодних ознак того, що Фіней намагається переродитися. Вона із захопленням подивилась на Персі.
— Це був або найхоробріший, або найбезглуздіший учинок з-поміж усіх, що мені доводилось бачити.
Френк похитав головою, наче не вірячи власним очам.
— Персі, звідки ти знав? Ти здавався таким упевненим у тому, що він обере отруту.