...З другої кімнати чути:
- Товаришу Гордієнко.
Він підводиться й резонно підкреслює:
- У нас прізвище одкидається. Кажіть просто: товаришу Йосипе.
А Варвара підслухала:
- Варваро. Йдіть-но сюди.
Варвара незадоволено:
- Можете виражаться: товариш Варвара.
...Комуна гигоче, пес у сінях (перелякався) гавкає, а Варвара сердито спльовує:
- А ще комунія... Тьху!
А над містом мчиться, як революція, молода весна. Зазирає в обивательські вікна, показує язика й летить далі.
...Д'ех, моя коханко. Дай, візьму тебе в свої залізні обійми. Твоє волосся пахне, мов виноградне вино.
П'ятий розділ пишу, заплющивши очі:
...Жила-була велика імперія - дроти, ліси, тракти. Сходились тракти, були станції, були допотопні наглядачі: гужевих трактів, гужевих станцій. Ідуть ліси, а там, десь у гущавині, дзвоники - це дрижула, поштові коні. Раптом дзвоники стихають - це злодії... А потім посунули стовпи, за стовпами - шинки... А от іде до царя хохол із скаргою (це, здається, анекдот); узяв квач, уквачив... А далі ще станція, а за нею корчма... за лісами оселі, за оселями туман... І знову чути дзвоники...
...Це ж до чого? - Так собі.
...А з повітового міста, де пахне Гоголем, передають, що дехто з комуністів хазяйствечком обзавівся й будиночок збудував.
...«Е-е-ех, мамочко, заміж хочеться».
...Поле, поле й оберемки з сонця.
Пролітає весна, іде літо.
Комуна живе так: о 4 годині вдень, як курчата під квочку, в будинок, до себе.
А втім, високолоба Валентина рідко буває вдома: на коростивих клячах через бандитські ліси тягнеться вона по волосній периферії - агітувати, організовувати, інспектувати, інструктувати й ще «вати» й «вати».
Високолоба Валентина - завжінвідділом повпаркому.
Іванов каже:
- І в Пітері б згодилась.
А Мура каже з апломбом:
- Пітер - цитаделя революції, й форт його - Кронштадт.
...А Же ще не прийшла, замість чорної дошки (за буйство) комуна ухвалила: два рази зверх норми прати комунальне шмаття.
Мура зазначає:
- Так і треба. Буде знати, сволочишка. В комуні «сволочишка» - слово ласкательне, і буржуа тепер сволочами не називають, а називають так: «человєці в благоволєнії».
...Коли всі сходяться - гармидер.
Мура кричить:
- Ан-дре!
...А от про телефон так і забув сказати: в комуні є телефонний апарат без дроту.
Андрій підскакує до телефону, бере трубку і -
- Агов!
Мура з апломбом:
- Не агов, а альо!
Всі:
- Ша!
- Ша!
...Тиша.
Андрій голосно:
- Агов!
Комуна:
- Агов!
Потім від телефону урочисто-надхненна промова:
- Ша. Перекличка йде по соціалістичній федеративній радянській республіці... Відкіля? Ага, чую. Передавайте далі по лінії. Чумаківська комуна в бурю непівського лихоліття почуває себе твердо й непохитно. Комуна певна, що вона є шматок мудрого серця республіки. Капітан комуни, Іванов, салютує в усі кінці, в гнізда братерських комун федерації. Румпель в наших руках. Ганьба нудьгуючим. Смерть неврастенії. Комуна ще раз салютує своїм буйним переконанням: шлях важкий, але шлях до комунізму. Гряде час світової революції. Слава комунам федерації! Слава Чумаківській комуні!
В комуні крик:
- Слава!
- Слава!
Екзальтований Андрій скочив на стіл, приймає позу диригента й заводить:
- Чуєш, сурми заграли.
- Слава! Слава!
...А потім сідають пити чай.
...Манастирський годинник.
- Бов! Бов!
Із сходу надходить синя гроза. Півнеба обхопила важка хмара. Завмерли дерева. Ні шелесне. Далеко гримає, а блискавиці ріжуть безкраї степи.
Ой буде горобина ніч! Буде!
...Мура похилила голову на Андрієве плече, а Андрій у задумі. Бідний хлопчисько: гігантські образи ріжуть його мозок - він поет. Завтра почуємо від нього чудову поезію «громовиця».
...Із сходу надходить синя гроза. Іванов сидить за ломберним столом, але там не карти, а звичайнісінькі інструкції: треба переробити й розіслати завтра по волостях.
Же:
- Іване! Подивись - гроза.
- Не мішай, Же.
Мура надхненно:
- Нещасна гроза. Коли б вона знала Івана, не одну б молонню послала сюди.
...А Варвара хреститься в куточку, щоб не бачили. За столом усі, крім Валентини: Валентина в Дубівській волості на роботі.
Же язвить:
- Товаришу Йосипе. Відкіля це: «гонителі земства й анібали лібералізму»?
Гордієнко спокійно відповідає:
- Здається, записано... (виймає записну книжку)... Це з книги «за 12 лет» Вл. Ільїна (Н. Леніна), видання Петроградської ради депутатів 1919 року, сторінка 157.
Іще говорить спокійно:
- Можна взнати й це, наприклад: «Ернст Геккель і Ернст Мах» - є розділ теж із книги Леніна «Матеріялізм і емпіріокритицизм», Держ. видав. 1920 р. Або, скажімо, передмова до третього видання «Анти-Дюрінг» написано... зараз скажу... Лондон, 23 травня 1894 року, цебто за три роки, три з половиною місяці й один день пізніш мого народження.
Кімната не витримала - регіт.
Гордієнко спокійно п'є чай.
...Гроза йде.
Валентина… ах, який у неї високий лоб, як башта (люблю високолобих М.Х.). Валентина несе обов'язки й начальника города, що одвели комуні за Зубівською левадою. А Іванов-начальник кампаній. Місяць має чотири тижні, а два з них призначається для кампаній. Наприклад, тиждень уборки червоноармійських казарм (іде вся комуна), тиждень марксистського знання й т. д.
Бігли дні (в комуні завжди біжать дні). Вибивалась городина. Після обіду всі виходили на роботу до Зубівської левади. Андрій декламував свої експромти, Іванов підганяв комуну, а комуна кричала:
- Нещасний прикажчику... Геть комбурів!
А коли сонце розсипалось на далеких зелених гонах, а в манастирі звонили до Вечірні, комуна становилась у два ряди й з піснями йшла містом додому.
Іванов ішов попереду й командував зводом, він же починав пісню. Одна рука в Іванова (забув сказати) висить: його ранило калединським снарядом, а другою рукою він розмахує в такт:
- Ать! Тва! Ать! Тва!
Іноді Же каже:
- А може, пісень не треба?
Комуна в регіт:
- Браво! Же соромиться обивателів.
Тоді Же починає перша, і так дзвінко, що на тротуарах зупиняються.
Але от приїздить із волости Валентина. До Іванова:
- Іди сю-юди. Треббба по-о-орадитись.
Іванов:
- Кажи тут.
Валентина мнеться.
Звичайно, Андрій схоплюється й кричить несамовито:
- Це свинство. Чого тут не кажеш? Ховаєш од мене? Я цього не допущу! Я вимагаю, щоб од мене не було партійних тайн. Я все мушу знати. Це свинство.
(...Андрій безпартійний).
Потім він ще кричить і доказує, що йому треба все знати, інакше він не може орієнтуватися.
Підхоплюється Же:
- Як це орієнтуватися? Ану?
Вмішується й Мура.
- Ан-дре!
Же:
- Ага, знаю як: шпигуни теж орієнтуються.
- Що?
Крик! Крик! Крик!
...А увечері на чорній дошці стоїть:
«Тов. Же за буйство».
... А Варвара ніяк не добере, з ким живе Андрій: чи з Же, чи з Мурою.
- Мама їх розбере.
...І знову біжать дні. Ясні дні відходять, приходять дощі. Комуна забиває чотири кімнати, а в двох ставить пічки-комбідки.
...Повітове місто погрузло в болото й із злістю дивиться на комуну.
Один раз на місяць підводяться підсумки роботи. Виникають жваві дискусії. Теоретичні висновки робить безпартійний Гордієнко, спец за Марксом, а практичні діагнози ставить Іванов. Хороби партії - коники вечорів. У комуні розв'язують питання, а потім у повіті проводять кампанії.