Стробіл
Зате гладкішу дам флейтистку я.
Гей, Фрігіє, ти з ним йди. Елевсіє,
Сюди, до нас.
Анфрак, декілька кухарчуків і одна флейтистка ідуть до будинку Мегадора.
Конгріон
О, Стробіле підступний, як же так?
До кого мене загнав ти? До скнари старого!
Що з нього візьмеш? Хоч до хрипоти
Кричи.
Стробіл
Ти, дурний, не знаєш вдячності.
Конгріон
Як так?
Стробіл
А так. По-перше, у домі тут
340 Не буде галасливо. Чого не вистачає, сам з будинку
Несеш: на прохання не витратиш часу
У нас і шум, і тіснява, і народ скрізь,
Посуд, срібло, килими і золото.
Пропало що (я знаю, стриманий ти
Дуже, поки щось не потрапило під руку),
І скажуть: «Кухарі украли! Гей, хапай,
В’яжи! Лупцюй! Садови у підвал!» А там з тобою
Нічого того не буде, бо нема чого
Поцупити тобі. За мною сюди йди.
Конгріон
Йду.
СЦЕНА П'ЯТА
Стробіл, Стафіла, Конгріон.
Стробіл
(стукає)
350 Гей ти Стафіло! Двері відкривай! Гей-гей!
Стафіла
Хто там?
Стробіл
Стробіл.
Стафіла
Чого тобі?
Стробіл
Цих кухарів бери
І флейтистку. А ось їстівне. До весілля все
Приправаити в дім Евкліона Мегадор велів.
Стафіла
Церерине, чи що, весілля будемо святкувати?
Стробіл
А що?
Стафіла
Та ж вина не бачу я.
Стробіл
То принесуть, як з ринку сам повернеться.
Стафіла
Та й дрів немає у нас зовсім.
Конгріон
А дошки є?
Стафіла
Є.
Конгріон
Ось вони, дрова! Не треба шукати.
Стафіла
Ах, мерзота, хоч і слуга Вулканів[11]! Як тебе
Вогонь не чистить! Що ж, через цей обід ми
Спалить повинні хату?
Конгріон
Не треба.
Стробіл
У дім веди їх.
Стафіла
Гей, сюди, за мною!
(Йдуть.)
СЦЕНА ШОСТА
Піфодік
Старайтеся! Кухарів піду провідаю.
За ними треба пильнувати. Чи не краще
Змусити їх обід готувати в льосі,
Готове ж нагору в коробах тягати?
А раптом, що наготують, те внизу зжеруть?
Вгорі усі без обіду, а внизу — обід!
Та що ж я розпатякався, неначе справ немає,
370 І повний дім грабіжників!
(Іде.)
СЦЕНА СЬОМА
Евкліон, Конгріон.
Евкліон
Хотів я побадьорити себе, свій дух підняти.
Сьогодні до весілля дочки відправився
На ринок: рибу запитую — дорого.
Баранина, яловичина, телятина,
Тунець, свинина, — що не візьми, усе дорого,
I тим ще дорожче: грошей не було.
Пішов з досадою, зовсім нема за що купити.
Ось так уникнув я рук розбійницьких.
Дорогою сам собі так надумався:
380 «Розщедришся у свято неощадливо,
Прийде нестача в будень», — і чітко
Я серцю і шлунку думку цю послав,
I дух мій моє рішення прийняв,
Як весілля справити з меншими витратами.
Вінки купив, ці пахощі
Покладемо на вівтар Лару нашому
Нехай дарує щастя шлюбу дочки!
Та що це? Відкриті в нашому будинку двері,
I галас усередині. Лишенько! Чи не грабують?
Конгріон
вернуться
11