Скарлет затишно вмостилася на подушці, борючись зі сном. Вона бажала продовжити цю мить, насолодитися радістю, яку їй подарувала певність Колума. Рет прийде. Можливо, це станеться не так швидко, як їй хотілося б, але це нічого — вона зачекає.
45
Скарлет була не надто задоволена, коли Кетлін розбудила її наступного ранку. Після довгих нічних розмов із Колумом вона б воліла поспати довше.
— Я принесла тобі чай, — м'яко сказала Кетлін. — А Морін запитує, чи ти не хотіла б піти з нею на ринок сьогодні?
Скарлет відвернулася і заплющила очі.
— Ні, я краще ще посплю, — вона відчувала, як Кетлін нависає над нею. Чому ця дурненька дівчина не піде й не дасть їй поспати? — Що таке, Кетлін?
— Перепрошую, Скарлет, я хотіла спитати, чи ти будеш одягатися? Морін хоче, щоб я пішла з нею, якщо ти не підеш, тож я не знаю, коли ми повернемося.
— Мені допоможе Мері-Кейт, — пробурмотіла Скарлет у подушку.
— Ой, ні. Вона вже давно пішла до школи. Вже майже дев'ята.
Скарлет змусила себе відкрити очі. Їй здавалося, вона могла б проспати цілу вічність — якби їй дозволили.
— Гаразд, — зітхнула вона. — Витягай мої речі. Я одягну червоно-синю шотландку.
— О, ти так чудово в ній виглядаєш! — радісно вигукнула Кетлін. Вона повторювала це незалежно від того, що обирала Скарлет. Кетлін вважала її найелегантнішою і найвродливішою жінкою в світі.
Скарлет пила чай, поки Кетлін вкладала її волосся у грубу вісімку на потилиці. «Я виглядаю, як гнів Господній, — подумала Скарлет. Під очима в неї залягли легкі тіні. — Може, варто одягти рожеву сукню, вона краще підкреслює колір шкіри. Але тоді Кетлін знову доведеться затягувати шнурівки, рожева сукня тонша в талії, а її метушня зводить мене з розуму».
— Достатньо, — сказала вона, коли Кетлін заколола шпильку, — можеш іти.
— Хочеш іще чашечку чаю?
— Ні, йди.
«Я б дуже хотіла кави, — подумала Скарлет. — Можливо, таки варто сходити на ринок... Ні, я надто втомлена, щоб ходити туди-сюди, розглядаючи кожнісіньку річ». Вона припудрила під очима і скорчила собі в дзеркало гримасу, а тоді спустилася до сніданку.
— Боже! — скрикнула вона, коли побачила в кухні Колума, який читав газету. Вона думала, що в домі нікого не було.
— Я прийшов попросити тебе про послугу, — сказав він.
Йому потрібна була жіноча порада, щоб вибрати подарунки для родичів у Ірландії.
— З хлопцями я й сам дам собі раду, і з їхніми батьками, але дівчата — таємниця для мене. «Скарлет точно знатиме, — сказав я собі, — які зараз новинки в Америці».
Вона розсміялася з його спантеличеного вигляду.
— Я з радістю допоможу, Колуме, але тобі доведеться мені заплатити... чашечкою кави і солодкою булочкою в пекарні на Броутон-стрит.
Вона вже більше не відчувала втоми.
— Не розумію, навіщо ти просив мене піти з тобою, Колуме! Тобі не сподобалося нічого з того, що я тобі пропонувала, — Скарлет із відчаєм дивилася на купи лайкових рукавичок, мереживних хустинок, шовкових панчіх із візерунком, вишитих намистинами сумочок, розмальованих віял і сувоїв шовку, оксамиту й атласу. Помічники продавця тканин повитягували найдобірніші товари у наймоднішому магазині Саванни, а Колум на все лише хитав головою.
— Перепрошую за клопіт, — сказав він, натягнуто всміхаючись продавцям. Він запропонував Скарлет руку. — І тебе перепрошую, Скарлет. Боюся, я не цілком чітко пояснив, що мені потрібно. Ходімо, я віддам тобі борг, а тоді зробимо ще одну спробу. Горнятко кави не завадить.
Горнятка кави замало, щоби вона пробачила йому цю гонитву за невідомо-чим! Скарлет демонстративно проігнорувала підставлену руку і вийшла з крамниці.
Її настрій покращився, коли Колум запропонував піти на каву в «Дім Пуласького[2]». Цей величезний готель був дуже модний, і Скарлет ще там не була. Коли вони вже сиділи на стебнованій оксамитовій канапі в одному з ошатно прикрашених залів з мармуровими колонами, вона озирнулася довкола із задоволенням.
— Тут гарно, — радісно сказала вона, коли офіціант у білих рукавичках приніс срібну тацю і поставив її перед ними на стіл із мармуровою стільницею.
— Тобі пасує уся ця вишуканість посеред мармуру й пальм у горщиках, — сказав він, усміхаючись. — Саме тому ми й не порозумілися.
Він пояснив, що люди в Ірландії живуть простішим життям, ніж те, що відоме Скарлет. Можливо, навіть простішим, ніж вона може уявити. Вони живуть на фермах, далеко від міст, поруч тільки село із церквою, кузнею та шинком, де зупиняється поштова карета. Єдиним магазином є кімната в кутку шинку, де можна відправити листи, купити тютюн і деякі продукти. Їздять на візках, прикрашених стрічками, брязкальцями і папільйотками. А розважаються, ходячи в гості одне до одного.
2
Казімеж Пуласкі — польський шляхтич і генерал континентальної армії під час війни за незалежність США. На його честь у Саванні є монумент, зведений неподалік поля бою, де К. Пуласкі загинув під час облоги Саванни у 1779 році.