Іріотх стояв, опустивши голову на груди, ніби всі сили разом покинули його, як тільки спала напруга. Здавалося, вся пристрасність його натури раптом зникла, і все ж він раптом підвів голову і знайшов поглядом — ні, не очі Геда, а очі Гифт, яка мовчки стояла в куточку біля каміна.
— У мене тут ще робота залишилася невиконана, — промовив він.
Гед теж подивився на неї.
— Це правда, — підтвердила вона. — Він наш худобу лікує.
— Вони показали мені, що я повинен робити, — сказав Іріотх. — І дали зрозуміти, хто я такий. Вони знають моє ім'я. Але ніколи його не вимовляють.
Кілька митей пройшли в мовчанні, потім Гед ніжно пригорнув до себе Іріотха і щось тихенько сказав йому на вухо. Коли ж він випустив його зі своїх обіймів, Іріотх глибоко зітхнув з явним полегшенням і сказав:
— Річ у тім, Гед, що ТАМ я ні до чого. А тут я дуже потрібен. Якщо, звичайно, самі люди дозволять мені робити для них цю роботу. — Він знову подивився на Гифт, і Гед теж на неї подивився. Вона переводила погляд з одного на іншого.
— Ну а ти що скажеш, Емер? — запитав у неї той з них, що був так дивно схожий на яструба.
— А я ось що скажу!.. — промовила вона дивно тоненьким, якимось невпевненим голосом, звертаючись до Іріотха. — Якщо бики Олдера цю зиму переживуть і залишаться здоровими, то по всій окрузі господарі худоби будуть просто на колінах благати тебе залишитися! Хоча швидше за все любити тебе вони не будуть ніколи.
— Чаклунів ніхто не любить, — сказав Верховний Маг. — Ну що ж, Іріотх! Невже я провів такий довгий шлях та ще в саму холоднечу, тільки щоб побачити твоє обличчя і повернутися назад на самоті?
— Скажи їм… скажи їм, що я був не правий, — промовив Іріотх. — Скажи, що я соромлюся своїх вчинків. А Торіону скажи… — і він ніяково замовк.
— Я скажу йому, що перетворення, які людська натура відчуває протягом свого життя, бувають часом куди складніші всіх відомих нам магічних перетворень, бо природа мудріше всієї нашої штучної премудрості і всіх наших знань, — сказав Верховний Маг. І знову подивився на Емер. — Може він тут залишитися, господине? Чи збігається це його бажання з твоїм?
— Для мене він в десять разів краще, ніж мій рідний брат! — сказала вона. — І він людина добра і чесна, як я і говорила, пане мій. А вже користі від нього всім — і не перекажеш!
— Ну що ж, прекрасно. Прощай, Іріотх, дорогий мій товариш, учитель, суперник і друг! Прощай! А тобі, Емер, хоробра жінка, я низько вклоняюся в знак глибокої поваги і величезної подяки. І нехай мир панує в твоєму серці і в твоєму домі, - і він зробив рукою дивний жест, після якого в повітрі над вогнищем виник і не відразу розтанув якийсь світлий знак. — А тепер я, мабуть, піду до себе в корівник і трохи посплю. — І він дійсно відправився прямо в корівник.
Коли за ним зачинилися двері, знову настала повна тиша, тільки в каміні як і раніше шепотів щось вогонь.
— Сідай-но ближче до вогню, — сказала Гифт Іріотху. Той слухняно підійшов і сів на лавку.
— Невже це сам Верховний Маг? Правда?
Він кивнув.
— Верховний Маг Земномор'я спить на сіннику в моєму корівнику!.. — жахнулася вона. — Мені слід було поступитися йому своїм ліжком!
— Він нізащо би не погодився, — сказав Іріотх.
І вона зрозуміла, що це дійсно так.
— Яке у тебе красиве ім'я! — сказала вона, трохи помовчавши. — Іріотх! А я от ніколи не знала, яке Справжнє ім'я мого покійного чоловіка. І він мого не знав. Ти не бійся, я тебе більше вголос так звати не буду! Але знати мені його дуже приємно, тим більше що ти моє теж знаєш.
— У тебе дуже гарне ім'я, Емер, — сказав він. — І я з задоволенням буду його вимовляти, якщо ти сама цього захочеш, звичайно.
СТРЕКОЗА
I. Ірія
Предки її батька володіли великими родючими угіддями на великому і багатому острові Вей. Не вимагаючи ні титулів, ні придворних привілеїв від тих правителів, які, змінюючи один одного, захоплювали королівський трон в похмурий період, що послідував за падінням Махаріона, ці незалежні лорди твердою рукою правили своїми землями і своїми людьми і отриманий дохід, згідно з давньою традицією, знову вкладали в землю. Вони намагалися підтримувати в своїх володіннях хоча б відносну справедливість і порядок і тим самим вже протистояли брехливим тиранам, які захопили владу на островах Архіпелагу. Коли ж Земномор'ям стали правити Мудреці з острова Рок, які повернули людям мир і спокій, ця старовинна сім'я з острова Вей і перебуваючі в її володінні селянські селища стали навіть процвітати. Благоденство цього краю, який називався Ірія, а також краса тамтешніх полів, високогірних пасовищ і покритих дубовими гаями пагорбів навіть породили приказки «огрядний, як корови Ірії», або «щасливий, як житель Ірії». Господарі і численні орендарі додавали назву цього краю до свого імені, і кожен з гордістю називав себе «Іріан», що означало «мешканець Ірії». Але хоча тамтешні селяни та пастухи з покоління в покоління старанно передавали накопичені знання і вміння і відтворювали собі подібних синів і онуків з тою ж постійністю, що і дуби на пагорбах, знатне сімейство, члени якого володіли цими землями, змінюючи один одного, поступово занепадало, втрачаючи колишню успішність, незалежну вдачу і прагнення до порядку.