— Саме цього й не схвалює Альфонсо Гантес, або Шалений Мурах. Він вважає, що привселюдне викриття під час студентських демонстрацій наших виразок, наших злигоднів, нашого варварства, нашої ганьби повинно супроводжуватися конкретними діями.
— Але що ще можна придумати, коли й так усі п’яніють більше, ніж від горілки.
— Він каже, що після скорботної п’ятниці має настати трагічний тиждень. Під процесію людей у балахонах можна замаскувати бойову частину, яка штурмом візьме президентський палац на центральній площі. А потім почнеться ніч святого Варфоломія.
— Оце правильно. Я теж вважаю, що насамперед треба помолитися святим…
— Ха-ха-ха! — зареготав Рікардо, неспроможний стримати напад сміху після такого простодушного зауваження Ани Хулії. — Воно й видно, що черниці не викладають вам історії.
— Якщо про святого Варфоломія не пишеться в житії святих, то чого ти від мене хочеш?
— А повинно писатись, бо вся історія, починаючи від Каїна, — суцільна Варфоломіївська ніч.
— Ось ти мені про неї і розкажеш. Через п’ять днів, коли зайдеш до нас.
— О котрій годині?
— Якщо тобі зручно… але ні, це дуже небезпечно: дядько Рамон може приїхати з маєтку й застати нас удвох.
— А о котрій годині він від’їздить щонайпізніше?
— Він не дотримується певної години.
Рікардо витяг стулені губи, спонукаючи її до поцілунку.
Далекі араукарії. Дзвінка тиша. Ящірка. Кроки Ани Хулії на посипаній рінню доріжці. Зелене, з металевим полиском, листя магнолій, що поширюють хвилі аромату й видаються в полудень залитими місячним сяйвом.
Через якийсь час він відняв нахололі руки від лускуватих прутів огорожі. Поміж холодним залізним плетивом ще й досі відчувалася її присутність. Ана Хулія! Він вимовив її ім’я, ніби вона все ще стояла перед ним, ухиляючись від його вуст, від його пальців, від його рук, що шукали… кого? Отака воно істота — жінка. Невловна, мов тінь.
IX
Ватаги, чи то пак комісії студентів, уповноважені збирати кошти, бігали по місту зі швидкістю блискавок. Призначені Пе Ка Ес Де (підготовчим комітетом скорботної демонстрації) і добровольці. Торговельні заклади — всі або майже всі в чужоземних руках — зі сміхом і побоюванням приймали гурти веселих і хитромудрих хлопців. Бакалійники, дрібні крамарі, торговці всяким начинням — ніхто не здатний був уникнути ні скальпелів студентів-медиків, ні вагів студентів-юристів, ані ступки студентів-фармакологів. Комісія, що «стригла комерцію» в центрі міста (а стригла вона її під нуль, а точніше під багато нулів після реальних одиниць), вривалася до магазинів у години найбільшого притоку покупців, коли зала була повна народу, — щоб усе виглядало більш театрально. І з комерсантового гаманця або з каси з’являлися купюри або чеки. Той, що вимахував скальпелем, у масці-черепі та білому балахоні, приймав данину в ім’я Смерті, покровительки студентів-медиків. Потім церемонійно передавав її представникові юристів, у масці й чорній тозі, щоб зважив її на вагах Феміди, а той, якщо вага його задовольняла, вручав чинш студентові-фармакологові, вбраному середньовічним алхіміком, який клав гроші в ступку, вдаючи, ніби розтирає їх.
Завершивши церемонію в одному магазині, переходили до іншого, співаючи на весь голос:
Магазин Піднебесної імперії, де на видному місці висів портрет президента Сун Ят-сена й де китайці щороку бучно справляли річницю проголошення Китайської Народної Республіки, так от, магазин Піднебесної імперії, як його вперто називали тут, славився тим, що завжди найбільше жертвував на студентське свято скорботної п’ятниці. Жертвував гроші, дарував гірлянди та драпрі у вигляді драконів, гусениць, метеликів, зірок для оздоблення фасадів університетських корпусів, а також коробочки із серпантином, що вибухали сотнями, ба навіть тисячами під час підіймання чорного прапора й оголошення канікул. А все для того, щоб не говорили про «жовту небезпеку».
Обхід магазинів тривав два-три дні. Ліванських — у передмісті Конкордія (одна-однісінька вулиця, а на ній — мільйон ліванців), німецьких — по критих галереях, турецьких — довкола центрального ринку. Рідше траплялася крамничка якогось християнина, сина своєї вітчизни, що завжди був у поганому настрої.