Знову нудно. Вже два дні жодного пострілу. Тільки черга з цивільних машин, що проїжджають через наш блокпост, створює якусь динаміку. Ще й сонце це вбивче так смажить, що ноги ледве пересуваєш. Не те що воювати, навіть фільм цікавий подивитися облом. Може, почитати що-небудь? «Слов’янськ» — прочитав я вже в сотий раз вертикальний напис на стелі з боку дороги. Начитався… Я, напевно, єдиний, хто ще не сфотографувався поруч з нею. Чому? А тому що це попса. Бути в тренді круто, Слов’янськ, Краматорськ в усіх новинах, а тут ти такий із крутим автоматом і увесь такий в окулярах та на тлі «Слов’янська»… можна потім дівчині своїй надіслати. Але через місяць буде наступне місто, про яке почнуть триндіти всі телеканали, через два — ще одне, і так кожна тема буде змінюватися наступною, і про Слов’янськ із Краматорськом всі забудуть. Та й дівчини у мене немає. А йти на поводу у трендів, які задають журналюги… краще я по-дитячому буду тихо бунтувати. А ще краще, посплю. Точно! Ось це крута ідея. Що ще робити в таку спеку, коли навіть жерти не хочеться. Моя черга чергувати не скоро, тож можна обід пропустити, піддатися безсиллю і провалитись у сон. Мої очі заплющились у передчутті солодкої дрімоти.
«Ррррррр», — завівся двигун БМД.
— Та вашу ж мать!!! — вилаявся вголос. Тільки я вирішив поспати, цю дуру вирішили оживити.
Хтось завів машину. Хмара диму вирвалась з обох колекторів і попрямувала в мій бік. У мене була думка встати і вийти з радіуса ураження отруйного газу (який і так уже зі свого одягу не виперу ніколи в житті), але через спеку у мене була така слабкість, що я не зміг себе змусити це зробити. Тому вирішив просто затримати подих в надії, що хмара швидко змінить свій напрямок, або ще краще, що машину зараз заглушать. Не вгадав, і мені все-таки довелося підняти свою ледачу дупу і вийти. Згідно із законом функціонування буття, як тільки я встав, машина заглохла. Але сформулювати своє невдоволення в яку-небудь чергову лайку не встиг: мою увагу привернула вібрація у правій кишені. Телефон. Засунув руку в кишеню, нащупав його, дістав, закрив долонею екран від сонця, щоб розглянути, хто телефонує. Дивно, номер прихований. Хто це може бути? Ще кілька секунд подумавши, відповідати чи не відповідати на дзвінок, натиснув на кнопку із зеленою трубочкою і спрямував динамік мобільника до вуха.
— Ульо, — зазвичай так я починав телефонну розмову. Мені здавалося, що це створює дружню атмосферу з самого початку розмови… так мені здавалося.
— Здаров, нігєр, — пролунав знайомий голос, що досить сильно мене спантеличило і навіть відобразилося на моєму виразі обличчя.
— Здоров, — привітався у відповідь рівним тоном.
— Чьо там, как оно?
— Жарко.
— Да, — людина засміялася, — тут не паспоріш. Как вообще твайо здоров’є?
— Та начебто без змін. Ти зателефонував запитати, як моє здоров’я?
— І ето тоже. Чувак, что-то ти напряжонний какой-то.
— Тобі здається. Просто трохи не очікував тебе почути.
— Да уж, — людина знову засміялась, а потім додала, — а я знаю, гдє ви стоїте.
— Всі знають, де ми стоїмо. Тут інфу зливають, напевно, навіть собаки з кішками.
— Ну ето да. Слушай, я вообще звоню, чтоб тебе рассказать кое-что очень важное.
— Що ти мені не будеш борг віддавати?
— Какой долг?
— Ти на початку березня у мене сотню позичив.
— Да. В натуре, — знову сміх. — Я і забил. Так ето ти із-за сотні такой напряжонний?
— Ну так, звісно. Адже більше немає через що.
— Ладно. Завязивай. Я дєйствітєльно по важному дєлу звоню.
— Я сповнений уваги.
— Ти ж мєхан єщьо?
— А до чого це?
— Ти задрал. Ти можеш нормально со мной говорить? Я тебе не враг, — буквально дві секунди і особа знову засміялась, — хотя, да.
— Послухай, як я маю з тобою розмовляти? Я вже кілька хвилин намагаюся зрозуміти, як мені потрібно було відреагувати, коли почув твій голос. Ми говоримо, а це вже щось. Нехай я ще й не зовсім розумію, що… мені здається, тобі гріх скаржитися на мій тон.
— Ладно. Убєділ. Но ти попитайся бить немного доброжелательнее. Я ведь не со злим умислом позвоніл.
— Так. Ще механ.
— В общем, смотрі. Там в течєнії двух суток планируют діверсію у вас на блокпосте. Должен прілєтєть ПТУР в машини. Так что постарайся сільно там не тусоваться возле ніх.