— Ну, не знаю, Робе. Це здається якось…
— О, маскування не обов’язково буде бездоганним. Наш персонаж може виявитися надміру балакучим або ж час від часу скочуватися до розлогих пояснень. Але ж справжні люди також так поводяться, хіба ні?
— І згодом зовсім не лишиться справжніх людей. Тільки роботи, які вдають, що їм не байдуже.
— Можливо. Це залежить також від динаміки чисельності населення. Але мені здається, що якщо автомати й позбавлені чогось, так це насамперед співчуття; якщо насправді ти не можеш відчувати, то не можеш і співчувати іншому, навіть якщо намагаєшся вдавати, що тобі не байдуже. У зв’язку з цим цікаво відзначити величезну кількість соціопатів у вищих ешелонах влади. Наскільки безжалісність і крайній егоїзм вихваляються в стратосфері, настільки ж будь-хто, хто виявить такі риси на Землі, ризикує потрапити за ґрати разом з реалістами. Неначе суспільство модифікується зсередини.
— Ой, та годі тобі. Суспільство завжди було доволі… Зачекай, ти хочеш сказати, що світова корпоративна еліта позбавлена свідомості?
— Господи, ні. Зовсім ні. Певно, вони тільки ступили на цей шлях. Як шимпанзе.
— Так. Але соціопати погано маскуються.
— Може, ті, кому поставили офіційний діагноз, і не дуже вправні. Але вони за визначенням становлять нижчий сорт. Інші ж надто розумні, то ж їх так просто не спіймаєш. А справжні роботи впоралися б іще краще. Окрім того, коли ти стаєш достатньо впливовим, то більше не мусиш поводитися, як інші люди. Це інші люди починають поводитися, як ти.
Саша свиснула.
— Ого. Бездоганний лицедій.
— Чи не дуже бездоганний. Схоже на одного нашого знайомого?
Цілком можливо, вони говорили про когось іншого. Але це було найближчим до прямого посилання на Сірі Кітона з усього, що я почув за довгі години підслуховування. Ніхто інший не згадував про мене, навіть побіжно. Статистично це було малоймовірно, зважаючи на те, що я пережив у всіх них на очах; хоча б хтось мусив щось сказати. Можливо, Сарасті наказав їм не обговорювати цієї події. Не знаю чому. Але тепер стало очевидним, що принаймні певний час вампір контролював мою взаємодію з іншими. Тепер я заховався, але ж він знав, що я щось та підслухаю. Можливо, з певних причин він не хотів, щоб моє спостереження виявилося… забрудненим…
Він міг просто відключити мене від КонСенсусу. Але не зробив цього. А отже, він досі хотів, аби я був в курсі.
Зомбі. Автомати. Довбана свідомість.
«Хоч раз у своєму бісовому житті зрозумій бодай щось».
Він мені це сказав. Чи щось інше сказало. Під час нападу.
«Зрозумій, від цього залежить твоє життя».
Так, неначе він робив мені послугу.
А потім він лишив мене самого. І, вочевидь, наказав іншим зробити те саме.
«Ти чуєш, Кітоне?»
І він не відключив мене від КонСенсусу.
Сторіччя нарцисизму. Тисячоліття мастурбації. Від Платона до Декарта, до Докінза й до Ранди. Душі, агенти-зомбі й кваліа[91]. Колмогоровська складність[92]. Свідомість як божественна іскра. Свідомість як електромагнітне поле. Свідомість як функціональний кластер.
Я досліджував усе.
Веґнер[93] вважав свідомість коротким резюме. Пенровз[94] вловлював її у переспіві приручених електронів. Норретрендерс[95] називав свідомість полудою; Казим — витоком з паралельного всесвіту. Метцінґер[96] заперечував саме її існування. Штучні Інтелекти повідомили, що збагнули її суть, а тоді заявили, що не здатні нам її пояснити. Зрештою, Гедель[97] мав рацію: жодна система не здатна цілковито себе зрозуміти.
Навіть синтезисти не змогли її відтворити. Балки, що несли основне навантаження, просто не витримали напруги.
Я збагнув, що всі вони дещо випустили з уваги. Усі ці теорії, уся ця маячня, експерименти й моделі намагалися довести, що таке свідомість, але ніхто з них не пояснив, навіщо вона взагалі. Це нікому не було потрібно, адже й так очевидно, що свідомість робить нас тими, ким ми є. Вона дозволяє нам бачити красу й потворність. Вона підносить нас до величного королівства духу. О, було, звісно, кілька аутсайдерів — Докінз, Кіо, якісь письменники-графомани, що заслужили забуття, — які цікавилися причиною: чому не комп’ютер з плоті і нічого більше? Чому позбавлені свідомості системи за визначеннями нерозумні? Але їхні голоси ніколи не здіймалися над натовпом. Цінність того, ким ми є, була такою банально очевидною, що ніхто й ніколи по-справжньому не ставив її під сумнів.
91
Кваліа — філософський термін на позначення різноманітних чуттєвих і сенсорних явищ, запроваджений американським філософом К. І. Льюїсом у 1929 році. Кваліа — це властивості чуттєвого досвіду, які оприявлюються тільки через безпосереднє переживання.
92
Колмогоровська складність — поняття теорії інформації; міра обчислювальних ресурсів, необхідних, щоб дати фрактальний опис об'єкта.
93
Даніел Веґнер (1948–2013) — професор відділення психології Гарвардського університету, автор книжки «Ілюзія свідомої волі».
94
Роджер Пенровз (1931) — англійський математик і фізик, професор математики Оксфордського університету, автор книжок про взаємозв'язок фізики і людської свідомості.
95
Тор Норретрендерс (1955) — данський письменник, популяризатор науки, автор книжки «Ілюзія користувача: зменшення свідомості».