— Дикі тварини. Вони вдають диких тварин. — Ягуари й партизани, чорти б мене побрали…
— Що?
— Законодавчий виверт, хіба ти не… — Але звісно, вона не знає. Надто молода, щоб пригадати традицію, якою колись так пишався Еквадор: захищати свою надзвичайну фауну. Вона ще навіть не народилася, коли стадо пекарі й гурт «ґрінпісівців» було розстріляно надміру жвавим дотом, запрограмованим захищати місцеву злітно-посадкову смугу. Не могла знати про запобіжники, які відтоді закон зобов’язував вмонтовувати в кожну охоронну систему країни. Про них уже давно забули, адже не лишилося фауни, яку потрібно захищати.
Ось така система безпеки. Повстанці досить розумні, щоб не розкривати маскування, доки не минуть вогневих позицій.
— Скільки часу до прибуття дронів?
Лейтенант занурюється у свій віртуальний простір і перевіряє канал зв’язку.
— Сімнадцять хвилин.
— Треба визнати, що вони завершать свою місію раніше.
— Так, сер, але… яку місію? Що вони робитимуть? Нігтями подряпають фарбу?
Він не знав. І його джерело не знало. Певно, повстанці самі не знають, доки не утворять мережі. Можна було хоч зараз вихопити одного з них, зчитати вокселі з його мозку — і нічогісінько не дізнатися.
Саме це і лякає у ройових мізках. Їхні плани надто великі, щоб поміститися в одному-єдиному елементі.
Він хитає головою.
— Отже, доступу до зброї у нас немає. Як щодо звичних процесів станції?
— Звісно. Станціям потрібно взаємодіяти одна з одною, щоб зберігати рівновагу подачі палива.
Повстанці вже на півдорозі до газоочисника. Дивовижно, наскільки швидко вони просуваються, попри настільки незграбні конвульсії.
— Приєднай нас до системи.
На схемі справа наліво спалахує зоряна хвиля: на зв’язок виходять перемикачі, клапани, сила-силенна інтерфейсів. Полковник вказує на скупчення іскорок у південно-західному секторі.
— Ми можемо спорожнити он ті резервуари?
— Це не просто, — насупилася жінка. — Повний спуск призведе до катастрофи. Система піде на таке, тільки якщо вважатиме, що уникає ще гіршого сценарію.
— Наприклад?
— Вибуху резервуарів, гадаю.
— Давай, дій.
Вона починає щось нашіптувати далеким вартовим, але здається незадоволеною.
— Сер, а хіба з технічного погляду… тобто використання отруйного газу…
— Сірчистий газ. Геоінженерні запаси. Не військова зброя. З технічного погляду.
— Так, сер, — знічено відповідає вона.
— Запобіжних заходів треба вжити до того, як вони з’єднаються, лейтенанте. Якщо є якийсь виверт — будь-який, рій його побачить. Не існує способу перехитрити цю кляту штуку, щойно вона оживе.
— Так, сер. Готово.
— Швидко.
— Ви ж сказали, що так і має бути, сер. — Вона простягнула палець до багряної іконки, що пульсувала на екрані. — Мені…
— Ще ні. — Полковник дивиться на Землю з орбіти і намагається збагнути сенс загальної картини. Якого біса вони взагалі роблять? Що може зробити навіть ройовий розум з очеретяними матами й кількома кілограмами бру…
Секунду…
Він навмання вибирає одного повстанця й збільшує зображення. Якщо придивитися ближче, бруд, що вкриває його тіло, виблискує золотом. Щось не зовсім мінеральне, щось…
Полковник зазирає до архіву, шукає в переліку мікробів таких, що харчуються гетероциклічними сполуками[99]. Знаходить.
— Вони прийшли по кабель.
Лейтенант підводить очі.
— Сер?
— Бруд. Це не просто маскування, а вантаж, це…
— Біопаста. — Лейтенант присвиснула, знову уважно зосередившись на екрані.
Полковник намагається думати. Вони не просто хочуть відрізати аеростат. Для такого не потрібен рій, та й у периметр пролазити не потрібно. Хай би що повстанці замислили, воно домірне мікрохірургії. І вимагає складних розрахунків на місці — може, щось пов’язане з мікрокліматом, на що впливає вітер, вологість чи десятки інших хаотичних змінних. Якщо вони не хочуть просто відрізати кабель, то прагнуть ним маніпулювати: біокорозійна дірка діаметром десять міліметрів тут, розтягнута латка вощаних мономерів там — і нагорі, в стратосфері, аеростат зсунеться на точну кількість метрів у точному напрямку…
З якою метою? Погратися з ремонтними дронами? Заблокувати вид з орбіти, а в цей час скоїти терористичний акт, влаштувавши затемнення в критичний момент? Може, зрештою, їм зовсім і не кабель потрібен, може, вони…
99
Органічні сполуки циклічної будови, де в одній або декількох ланках циклу вуглець замінено на інші атоми.